• З інших видань

Між фронтом і тилом

Мілан ЛЄЛІЧ. rbc.ua

Українську політику останнім часом дедалі частіше стрясають корупційні та навколокорупційні скандали. Чому так відбувається, що про це думають у владі та які рішення ухвалюватимуть — докладніше у матеріалі РБК-Україна.

ВІТЧИЗНЯНИЙ інформаційний простір складається із двох паралельних потоків новин. Перший — про війну та навколо війни: події на фронтах, постачання зброї, санкції, саміти-конференції-переговори. Другий — новини про хабарі, сумнівні тендери, обшуки, затримання, купівлю чиновниками елітної нерухомості або автомобілів, виїзд на закордонний відпочинок тощо. Значних подій на фронті останнім часом не так багато, тож новини про хабарі-обшуки та подібні скандали займають, мабуть, більше місця, ніж власне війна.

Тільки за останні дні на слуху були спірні тендери на виробництво серіалів від Держкіно, які, очевидно, стали останнім аргументом на користь звільнення профільного міністра Олександра Ткаченка. Питання до останнього на тлі маловиразного телемарафону, куратором якого був міністр, та частих скандалів із Мінкультом накопичувалися давно, вже понад рік співрозмовники РБК-Україна на Банковій називали його чи не першим кандидатом на виліт із уряду.

Нещодавно трапилась історія з відпочинком на Мальдівах нардепа від «Слуги народу» Юрія Арістова. Набула розвитку і справа одеського військкома Євгена Борисова — заарештували і його самого, і його майно.

Зовсім недавно вибухали ще подібні скандали: депутат від «СН» Людмила Марченко попалася на хабарництві й запам’яталася тим, що викидала гроші через паркан свого будинку, а її колега по монобільшості Богдан Торохтій разом із дружиною купив три дорогі автомобілі за час повномасштабної війни та з’їздив із нею на відпочинок до Болгарії, де дружина також придбала нерухомість.

«Зараз народ розділився на тих, хто воює, хто активно допомагає армії або хто в тилу просто намагається зводити кінці з кінцями в режимі «від тривоги до тривоги», і на тих, хто живе, наче нічого не сталося, бере хабарі, скуповує майно і так далі», — висловлює у розмові з РБК-Україна думку багатьох один із представників влади.

Інший же рекомендує поспілкуватись із забудовниками та продавцями дорогих авто: ті розкажуть, як останнім часом зріс платоспроможний попит на елітне житло та машини. У нинішніх умовах корупційний прошарок (певно, користуючись ще й відсутністю декларування) вважає це найнадійнішими способами вкладення капіталу.

Загальний масштаб корупції в Україні оцінити, звісно, неможливо — ймовірно, в абсолютних цифрах вона все ж менша, ніж до великої війни, але тільки тому, що значно зменшився загальний обсяг економіки. Але особливо обурює те, що крадіжки відбуваються в умовах, коли люди скидаються по кількадесят гривень на вживану машину для ЗСУ, і при цьому бачать закордонну нерухомість і люксовий автопарк обласного військкома. У багатьох звичайних українців стрічка Фейсбуку давно нагадує мартиролог: загинув на фронті ще один родич, друг, однокласник, колега, товариш товаришів — і надто обурює те, що упереміш із цими трагічними повідомленнями трапляються посилання на новий корупційний скандал.

Нині, за словами одного зі співрозмовників видання у владі, Україна потрапила у зону крайньої турбулентності, по суті, ідеальний шторм. Контрнаступ розвивається повільніше, ніж очікували майже всі (хоча основні бої ще попереду — на щастя, це визнають і на Заході), великих дипломатичних перемог останнім часом також нема, після російських обстрілів портової інфраструктури і розірвання зернової угоди економічні перспективи стали ще більш туманними. І до всього цього додається нескінченний потік корупційних скандалів.

«По суті, єдине, на що влада може зараз впливати — це внутрішня політика. Ситуація на фронті, вочевидь, залежить не лише від наших дій: якщо на Заході не хочуть давати якихось умовних ATACMS — то й не даватимуть, що б ми не робили, щодо економіки — обстріляли росіяни Одесу та околиці, й маємо відразу серйозні проблеми. А от у внутрішній політиці є речі, які залежать тільки від нашої волі», — пояснює співрозмовник РБК-Україна.

На тлі останніх скандалів на Банковій було ухвалено кілька рішень, серед яких — не випускати депутатів та інших чиновників за кордон. Попередні заходи з посилення правил виїзду, як показують приклади Торохтія та Арістова, вони навчилися успішно оминати. Очевидно, про повну та абсолютну заборону на виїзд усіх чиновників і депутатів до самого кінця війни говорити не випадає, це й справді було б контрпродуктивно з огляду на важливість парламентської дипломатії. Але є сподівання, що обставини виїзду тепер контролюватимуть набагато жорсткіше, аби не було ситуацій на кшталт «поїхав на саміт у Вільнюс, а опинився на курорті на Мальдівах».

Крім того, розповідають джерела видання, було ухвалено рішення перевірити попередні виїзди нардепів, відтак ті, хто відчуває за собою певні грішки, вже вельми занервували.

Безумовно, буде й чимало новин стосовно корупції у військкоматах. «Борисов — це одна зі справ. Масштаб проблеми досить великий… А згадайте вимогу Зеленського відправити військкомів із тилу на фронт. Хтось перевіряв, як її виконали? Не виконали…», — зазначив у розмові з виданням один із керівників силових відомств.

Турбулентність в Україні збіглась і з деякою зміною підходу Заходу до виділення нам коштів. Так, зараз процес дедалі більше залежить від виконання нашою владою певних умов, просто давати Україні гроші за те, що вона нині на передньому краї боротьби західної цивілізації з російським варварством, уже ніхто не хоче.

Українській владі прямо дають зрозуміти: якщо тягнути з виконанням вимог, нічого хорошого чекати не слід. Саме завдяки цьому Верховна Рада змогла нарешті у першому читанні проголосувати за законопроєкт про поновлення електронного декларування.

З огляду на все найближчим часом, принаймні до початку опалювального сезону, вочевидь, ситуація залишатиметься незмінною: турбулентність, без великих провалів, але й без гучних перемог. Про корупційні справи, обшуки та арешти, незрозуміло як нажите українською елітою майно та подібні скандали ми чутимемо дедалі більше.

Однак тут є велика проблема. У футболі гравець, що вчинив серйозне порушення, може спершу обійтися лише жовтою карт­кою, а з поля його видалять тільки після повторного аналогічного вчинку. Судячи з настроїв у суспільстві, часу роздавати попередження у влади вже не залишилося — винних треба карати відразу. Проте проблема в тому, що ці покарання були, є, і, мабуть, будуть вибірковими.

Так, Арістов буквально за кілька днів пройшов шлях від депутатства до втрати мандата та кримінальної справи із врученою підозрою. Тоді як його вже колишній колега Торохтій, винний у подібних гріхах, судячи з усього, почувається цілком непогано. Або ще один «слуга», Андрій Холодов, відомий через низку скандалів у тютюновій галузі, за даними ЗМІ, залишив Україну ще на початку цього року і разом із дружиною будує бізнес за кордоном, не збираючись повертатися на Батьківщину, — і не чути, щоб в Україні до нього виникали якісь серйозні претензії.

Тобто ті гравці, у яких склалися добрі стосунки із суддівською бригадою, поки що можуть почуватися у відносній безпеці.