• Неоголошена війна

I вовки ситі, й вівці цілі, і пастуху вічная пам’ять...

Михайло ВЕДМІДЬ.

НА ПОЧАТКУ минулого тижня США ухвалили новий пакет військової допомоги Україні на 200 млн доларів, який включає боєприпаси ППО, артилерійські снаряди, протитанкові засоби та обладнання для розмінування. Швеція своєю чергою оголосила про надання додаткового пакета військової допомоги нашій країні (ракети, боєприпаси, обладнання для розмінування і транспортних засобів) на суму 3,25 млрд шведських крон (приблизно 270 млн євро). Свою лепту в благодійну скриньку вніс минулого тижня й Ізраїль: надав Україні аж кілька тонн медикаментів. Медицина — це важливо. А от канцлер Німеччини Олаф Шольц укотре продемонстрував дива словесної еквілібристики. Він так хитромудро висловився про далекобійні крилаті ракети Taurus, що однозначно ніхто так і не зрозумів, надає їх Німеччина нам чи ні.

До речі, президент США Джозеф Байден звернувся до Конгресу щодо виділення ще 24 млрд дол. на військові та інші потреби України. Загалом же від початку російсько-української війни Вашингтон профінансував Київ на близько 44 млрд доларів. Швеція планує підтримувати нашу країну протягом чотирьох років сумою шість мільярдів шведських крон, або 522 млн євро. Не пасе задніх у цій справі й Німеччина: загальне фінансування військової допомоги нам від уряду ФРН становить 5,4 мільярда євро на поточний рік, у той час як аналогічне фінансування за минулий дорівнювало 2 мільярдам євро. Інші країни колективного Заходу і, зокрема, НАТО також, як і раніше, виділяють Україні різнобічну допомогу як у військовій, так і в гуманітарній сфері.

Тим часом один із чиновників Альянсу заявив, що у певних колах обговорюється ситуація, що Україну приймуть до НАТО в обмін на частину її території, яка відійде росії. Секретар РНБО Олексій Данілов стосовно цього заявив, що відбувається «щось незрозуміле». А що тут не ясно — елементарне «промацування» ситуації і відстеження реакції всіх «зацікавлених сторін». Політика у стилі і вовки ситі, й вівці цілі. Щоправда, навряд чи вовк наїсться досхочу, бо хотів би повністю зжерти свою жертву. Та й вівці не всі вціліють, бо частину отари таки поріжуть.

Проте, на думку деяких спостерігачів, подібний компроміс дасть змогу досягти миру і при цьому назвати себе і тій, й іншій сторонам переможцем. Так, москва скаже своїм громадянам, та й решті, мовляв, ми перемогли, бо «захистили» мільйони російськомовних і приєднали частину української території до великої і неподільної росії.

А в Києві наголошуватимуть на тому, що попри всю могутність агресора-монстра вдалося зберегти головне — державність України і її незалежність, а водночас утілити в життя конституційні положення про членство України в НАТО. Тим самим застрахувавшись від повторного нападу російських імперіалістів. Ну чим не перемога?

Однак така мирна, здавалося б, пропозиція, точніше лише прозорий натяк на можливість її втілення, викликала нерозуміння і протест багатьох політиків, експертів та військовиків. Тож мусив натовський чиновник вибачатись і пояснювати, що його не так зрозуміли, та й сам він, мовляв, висловився неоковирно. Ну, як зазвичай у подібних ситуаціях.

Керівництво Північноатлантичного альянсу також поквапилось відкараскатися від скандальної заяви свого службовця і запевнити світову спільноту, що в Організації пропозиція прийняття України в обмін на її території не обговорювалася. Мовляв, обговорюватися вона могла «в інших колах».

На таке припущення відразу відреагувало кілька експертів, які на основі аналізу попередніх заяв і подій дійшли висновку, що ці «кола» — так званий Світовий уряд, одним із чільників якого є 100-річний патріарх світової політики колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер.

Хай там як, але на сьогодні ситуація, на думку багатьох аналітиків, складається така, що ні європейські країни — лідери НАТО, ні США не хочуть напряму воювати з росією, і, як вони кажуть, заради безпеки і уникнення Третьої світової війни значного ослаблення рф, але не її повної поразки, щоб це не призвело до розпаду росімперії і втрати централізованого контролю над її величезним ядерним потенціалом. Тому й розглядають та «прораховують» будь-які можливі (й нібито неможливі) сценарії розвитку подій. Звідси й такі «вкиди», як каже Данілов. Принаймні саме так бачать ситуацію чимало фахівців і спостерігачів.

Ну а що ж там на передовій? Розвідувальна спільнота Мін-оборони Великої Британії про-аналізувала успішність наступальних дій українських та російських сил за минулий тиждень і констатувала, що більша частина лінії фронту в Україні залишалася незмінною. «Однак на півдні українські війська продовжили просування вздовж річки Мокрі Яли, утримуючи село Урожайне, незважаючи на запеклий опір росіян». Натомість поблизу міста Куп’янськ Харківської області російські війська продовжували пробні атаки, але не досягли суттєвих успіхів, ідеться в огляді.

Водночас, як написала з посиланням на джерела The Washington Post, американська розвідка стверджує, що в ході контрнаступальних операцій Україна начебто не зможе досягти ключової мети — міста Мелітополь Запорізької області. Що ж, поживемо — побачимо.

Відбуваються події і на культурно-ідеологічному фронті, зокрема у Криму. Там окупаційна влада засудила трьох дівчат-аніматорок розважального закладу в Алушті, призначивши їм штраф у розмірі 15 тисяч рублів (5,5 тисячі гривень) за те, що танцювали в аквапарку під пісню Вєркі Сердючки «Гуляночка». В якій є такі слова: «Ще не вмерла Україна, еслі ми гуляєм так!». Не допомогло й те, що на знак «вибачення» їх примусили заспівати на відео пісню зі словами «Владімір Путін — маладєц». В окупаційному Криму пісню Сердючки назвали «тематичною піснею українського виконавця з неприпустимим сенсом».