• На прийомі у спеціаліста

Здорова дитина — щаслива мама

Розмову вів
Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

Уперше симптоми гастрошизису — вродженого дефекту передньої черевної стінки — було описано 1937-го. Іще 20 років тому майже всі діти, які народились із цією вадою, помирали. Провідні вчені світу доклали багато зусиль, аби навчитися лікувати складну патологію. Докладніше про це у розмові з керівником відділу хірургічної корекції природжених вад розвитку в дітей Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України імені О. М. Лук’янової доктором медичних наук, професором О. К. СЛЄПОВИМ.

— Олексію Костянтиновичу, поясніть, будь ласка, що ж це за хвороба така — гастрошизис?

— Це наскрізний дефект черевної стінки ще не народженого маляти (зазвичай він розташований праворуч біля пупка), крізь який його внутрішні органи виходять із черевної порожнини у плідний міхур. Найчастіше випадають тонка і товста кишки, шлунок, а також у дівчаток — матка, придатки, у хлопчиків — яєчка.

Гастрошизис не така вже й рідкісна хвороба, як здавалося б. За світовою практикою, вона зустрічається з частотою від 0,31 до 4,7 відсотка на 10 тисяч пологів. Ідеться насамперед про Західну Європу, зокрема Швецію, Норвегію, Ісландію, Англію. Найменша кількість дітей із цією вадою народжується у країнах Середземномор’я, зокрема в Італії. Там найнижчий показник: 0,31 відсотка на 10 тисяч пологів. У нашій країні на таке ж число пологів припадає приблизно дві дитини. Хоча медичні світила стверджують, що за останні 20 років частота виникнення цієї складної вади підвищилася в десять разів.

— Не всіх дітей, мабуть, вдається врятувати?

— Післяопераційна смертність залежить від регіону, де лікуються пацієнти. В розвинених країнах (держави Євросоюзу, США, Канада, Японія) нині смертність досить низька — від чотирьох до 17 відсотків. У країнах Східної Європи вона становить від семи до 50 відсотків. В Україні — від 40 і більше відсотків. Це досить висока цифра. В країнах Африки вона ще вища — від 57 до 100 відсотків. Нагадаю, ще понад 20 років тому майже всі дітки з такою патологією помирали.

— Не дивно, що в деяких країнах матерям радять переривання вагітності після виявлення цієї вади...

— Так. Скажімо, у Швеції, наскільки мені відомо, діти з гастрошизисом не народжуються. Коли підтверджується відповідний діагноз, вагітність переривають. Утім, чимало науковців, яких підтримуємо і ми, схиляються до думки, що це неправильний підхід. Адже більшість таких дітей виліковуються і виростають абсолютно здоровими. Зважаючи на критичну демографічну ситуацію в Україні, ми маємо виходжувати кожну дитинку, даючи їй шанс на життя. І це нам вдається. Жінкам у багатьох областях України пропонували переривати вагітність при виявленні гастрошизису. Але вони приїжджали до нас, а після операції поверталися додому зі здоровими дітьми.

З 2006 року ми оперуємо за новою тактикою. Раніше була слабка або й взагалі відсутня перинатальна (тобто в утробі матері) діагностика. До речі, сьогодні в усьому світі гастрошизис діагностується перинатально у 97 відсотках. Але, звичайно, у кожній країні своя статистика. В африканських — це 10-12 відсотків, в Україні — у межах 80. Це вже великий прогрес. Раніше як було? Десь у районній лікарні народилася дитинка, в якої внутрішні органи назовні. Лікарі не знають, що робити. Викликають хірурга, який констатує, що немовля треба везти до обласної лікарні. Для цього потрібний спеціальний транспорт, а його катма. Все ж новонародженого везуть в область, а звідти інколи до нас. Трапляється, дитина під час транспортування переохолоджується, через що потрапляє до нас без ознак життя...

— Що змінилося за останні роки?

— Передусім поліпшилася перинатальна діагностика. Фактично в будь-якому регіоні України після УЗД можна діагностувати цю ваду. Матерям дають направлення до нашого інституту. В нас є спеціальне відділення, де проводиться подальша докладна діагностика. Протягом усієї вагітності ми спостерігаємо за матір’ю і дитиною, яку вже називаємо своїм пацієнтом. Матері народжують у нашому центрі, немовля у перші хвилини життя одержує кваліфіковану хірургічну допомогу. Таким чином, ціла низка ускладнень, які раніше виникали внаслідок цієї вади, усувається. Ми першими у світі почали визначати ще в утробі матері ступінь диспропорції, тобто невідповідності між об’ємом черевної порожнини і розміром органів, що випали. За це отримали патент на винахід. Наш винахід допомагає правильно вибудувати тактику хірургічного лікування ще до народження дитини. Вперше в Україні ми почали завчасу робити кесарів розтин жінкам, які мають народити дитину із гастрошизисом. І довели, що завдяки цьому зменшується кількість патологічних змін.

— Правда, що у вашому інституті розробили першу в світі тактику хірургії у перші хвилини життя дитини з таким діагнозом?

— Це так. Зараз ми можемо у перші хвилини життя новонародженого оперувати як ускладнені, так і неускладнені форми цієї патології.

— Чи можна звести випадки летальності до нуля?

— На жаль, ні. Бо є вельми ускладнені форми гастрошизису. Мова про цілу низку патологій кишечнику. Таких пацієнтів над­звичайно важко врятувати.

У США і країнах Європи при ускладнених формах летальність сягає 17 відсотків. У нас за ускладненої і неускладненої форм — 18,5 відсотка. Вважаю, це непоганий результат, хоча він нас не влаштовує. Ми працюємо над поліпшенням лікування. Йдеться про наші наукові розробки і дослідження. Зокрема, потенціал покращання результатів лікування вбачаю у профілактиці патологічних змін евентерованого кишечнику. Причому ця профілактика має бути внутрішньоутробною.

Серед моїх пацієнток були жінки, що завагітніли всупереч прогнозам лікарів, а їм через виявлення гастрошизису пропонували позбутися дитини. Для них наш інститут був останньою надією на те, щоб пізнати радість материнства. Ми даруємо їм не тільки надію, а й щастя мати здорову дитину.