Відновлює сили та імунітет

Олена СВІТКО,
лікар нетрадиційної медицини.

ЙДЕТЬСЯ про лофант ганусовий, або анісовий. У східній медицині цій рослині приписують чудодійні властивості, вважаючи навіть панацеєю практично від усіх недуг.

Батьківщина лофанту анісового — Північна та Центральна Америка. Утім, нині рослина широко розповсюдилась і в нашій країні: природні умови виявилися сприятливими для неї.

Який же він, лофант анісовий? Це багаторічна трав’яниста рослина-кущ із сімейства ясноткових заввишки близько 1,5 метра з гарними колоскоподібними суцвіттями дрібних білих або синьо-фіолетових квіток, що поширюють своєрідний анісовий аромат. Насінини у культури дрібні, майже макові, яйцеподібної форми. Кущ утворює чимало пасинків.

Цвіте лофант майже все літо. Рослина світлолюбна, відносно морозо- та посухостійка. Здатна переносити легкий затінок і зниження зимової температури до мінус 20 градусів. Розмножується насінням, поділом куща, відводками і живцями. Можна вирощувати розсадою, але в середній смузі ліпше висівати насіння. До ґрунту лофант невибагливий, проте, як і багато інших культур, віддає перевагу родючому. На ньому зелень пишніша, ароматніша і соковитіша.

Лофант анісовий є чудовою ароматичною, лікарською та медоносною рослиною, позаяк має здатність виділяти нектар протягом усього дня за будь-якої погоди. А ще вона добре очищає повітря від патогенної мікрофлори і техногенних забруднень.

Діапазон використання лофанту широкий, цей вид інколи називають «північним женьшенем». Препарати з цієї рослини мають заспокійливу, гіпотонічну, імуностимулювальну, жовчогінну, кровоочисну, бактеріо- та фунгістатичну дію. Їх застосовують для лікування нервових і серцево-судинних захворювань, зокрема безсоння, головного болю, загального нервового збудження, вегето-судинної дистонії, стенокардії, атеросклерозу, гіпертонії. Окрім хвороб терапевтичного напряму, в китайській медицині лофант успішно використовують як профілактичний протираковий засіб.

Вважається, що настої з цієї рослини помічні в лікуванні гострих вірусних респіраторних захворювань, пневмонії і бронхіальної астми у дітей та осіб похилого віку. Інгаляції і полоскання при ангінах, тонзилітах дають надійніший ефект, ніж інші відомі препарати. Також настоями лікують порушення роботи підшлункової залози, печінки, передміхурової залози. Настій стимулює травлення, посилює апетит, ефективний при атонії кишечнику, що супроводжується закрепами, а також при застійних явищах у жовчному міхурі та жовчовивідних шляхах. У тибетській медицині наземну частину лофанту використовують як засіб для лікування гастриту, розладів шлунка, гепатитів.

У монгольській медицині препарати з рослини вживають для нормалізації обміну речовин. Спиртові настоянки застосовують при паралічах (особливо лицьового нерва), тремтінні кінцівок.

Крім того, настої з цієї рослини корисні за гінекологічних захворювань. Вони сприяють відновленню сил після пологів і стимулюють молокоутворення. Споживання молодих листків лофанту сприяє ефективному лікуванню простатиту.

Свіже або висушене листя культури використовують для лікувально-оздоровчих ванн, які призначають при ревматизмі, невралгії та шкірних захворюваннях, наприклад себореї. Настій лофанту рекомендується додавати у воду для купання немовлят. Вони стають спокійнішими, їхня шкіра не піддається грибковим захворюванням. Утім, такі ванни корисні не тільки для дітей, а й для літніх ослаблених людей. Препарати з лофанту ганусового зміцнюють корені волосся і стимулюють його ріст, зберігають молодість шкіри, розгладжують зморшки.

Ця рослина здатна стримувати старіння, виводити з організму шкідливі речовини — радіонукліди, важкі метали тощо. Щоденне споживання чаю з лофанту ганусового поповнює запаси хрому в організмі. Цінністю рослини також є наявність у ній фітонцидів. Ефірна олія виявилася дуже ефективною для санації повітря приміщень. Якщо додати пагони лофанту до віників для лазні, це посприяє оздоровленню шкіри.

Для приготування лікарських препаратів беруть наземну частину рослини (стебло, листя та суцвіття). Листя можна споживати у свіжому вигляді, за деякими даними, це сприяє підвищенню чоловічої потенції. Лофант також застосовують у вигляді відвару або спиртової настоянки, додають у креми й маски для обличчя та волосся.

Для вживання настій лофанту готують так: 2 ст. ложки подрібненої сировини засипають у термос і заливають двома склянками окропу (400 мл). Через 3 год. проціджують, остуджують і ставлять у холодильник. Приймають по 100 мл тричі на день за 20-30 хв. до їди.

Настій для зовнішнього застосування готується подібним чином, але кількість подрібненої сировини слід збільшити вдвічі.

Настоянка лофанту на спирту: 200 г сировини заливають 500 мл горілки. Залишають на місяць, потім приймають по 10-20 крапель тричі на день за 20-30 хв. до їди.

Гель для шкіри на основі лофанту виготовляється з розтертої у ступці зеленої маси молодого листя та оливкової або абрикосової олії. На 100 г листя потрібно взяти дві-три ст. ложки олії і додати 1 мл оцтової есенції. Гель зберігають у холодильнику, застосовують симптоматично, наносячи тонким шаром на уражені ділянки шкіри. Додавши до нього 50 мл олії ялиці та 50 г солі, можна отримати хороший засіб для лікування натоптенів на ступнях.

Препарати на основі лофанту загалом переносяться добре, але особам, схильним до гіпотонії і тромбофлебіту, їх слід застосовувати тільки за приписом лікаря. Не рекомендується вживати цю рослину людям, що страждають від епілепсії, при частих судомах м’язів, вагітним та онкохворим. У всіх інших випадках консультація лікаря перед прийомом також не буде зайвою.