• Допекло

єПідтримка виявилася єПозикою

Олег ГРИГОРЕНКО.

Освітян зобов’язали повернути державі 6500 грн, які вони одержали на початку повномасштабного вторгнення рф. У разі відмови Мінекономіки пригрозило стягнути ці кошти через суд, ще й покласти на «боржників» оплату судових послуг. Що ж відбувається?

У ПЕРШИХ числах березня 2022 року уряд розширив програму єПідтримка і додав до неї можливість отримання громадянами разової грошової допомоги від держави у вищеназваній сумі. Оскільки на той час потреба у грошах для багатьох постала гостро, заявки на цю допомогу через застосунок «Дія» подали майже 5 мільйонів українців. Про це відзвітували в уряді: фінальна сума всіх виплат сягнула 32 мільярдів гривень. Проте вже в серпні того ж року міністр фінансів Сергій Марченко заявив, що майже 26 тисяч українців насправді не мали права на цю виплату, однак одержали її. А відтак, за його словами, «деяким категоріям осіб все-таки доведеться повернути гроші державі».

Відтоді минув майже рік. І ось нещодавно Міносвіти надіслало всім керівникам підвідомчих закладів такий собі «лист щастя» з вимогою терміново забезпечити повернення їхніми працівниками «неправомірно отриманих коштів від держави». Зокрема, в ньому йдеться, що серед умов виплати за програмою єПідтримка було зазначено — вона передбачена для осіб, які не є працівниками бюджетних установ. «Освітяни не підпадали під цю категорію, бо не втрачали роботи і в той час отримували зарплату з бюджету. Попри це деякі з них подали заявку на виплату через програму єПідтримка», — роз’яснюється у листі МОН.

При цьому, повертаючи кошти, доведеться сплатити належну в таких випадках комісію банку. Погодьтеся, сьогодні для багатьох «ощасливлених» держдопомогою учителів і працівників дитсадків віддати 6500 гривень (нерідко ця сума є більшою, ніж їхня реальна сьогоднішня «чиста» зарплата, а ціни з весни 2022-го на харчі та речі першої необхідності злетіли в рази) означає місяць прожити буквально на хлібові й воді. Або брати гроші в борг. Краще було б їх і не одержувати! За Тарасом Шевченком, «латану свитину з каліки знімають»... І, між іншим, особисто я знаю кількох учителів, які не одну тисячу з цієї суми у ті важкі дні перерахували на допомогу ЗСУ. Певна, таких загалом чимало.

Чи ж законні вимоги Мінекономіки до уряду? Багато правників стверджують, що підстав стягувати 6500 гривень у судовому порядку нема. Ось їхні аргументи. По-перше, юридично вже минув строк давності звернення до суду, адже з моменту виплат минуло понад шість місяців (а точніше, півтора року). По-друге, кошти були набуті не через помилку заявника (людина просто подала заявку, і їй нарахували кошти), а через помилку держави. Так що в цій ситуації якщо в уряду і можуть бути до когось претензії, то радше до Мінцифри (це прорахунки його застосунку «Дія», який прийняв заявку), а не до освітян.

При цьому адвокати наголошують, що нашими законами не передбачено ні кримінальної, ні адміністративної, ні дисциплінарної відповідальності за неповернення коштів, які українці отримували через офіційні державні програми (в їх числі єПідтримка). І, тим паче, до функцій Міносвіти не належить залякування вчителів, директорів шкіл та працівників садочків судами. Та й «совістити» останніх, буцімто ці гроші треба спрямувати «для забезпечення ключових потреб суб’єктів сектору національної безпеки та оборони в умовах воєнного стану», нема ніяких моральних підстав.

Реакції суспільства на цю ініціативу влади, яка так легко перетворила єДопомогу на єПозику, чекати не довелося. Дуже промовистими є відгуки в соціальних мережах. Ось деякі з них. «Багато вчителів голосували за Зеленського і обіцяну його командою зар­плату 4 тисячі доларів. Натомість залишилися ще й винними державі». «Цікаво, а чи міністр освіти Оксен Лісовий, якого звинуватили у плагіаті, вже повернув надбавки за науковий ступінь, які йому нараховували незаконно? Чи не тому, бува, цей непопулярний лист Міносвіти був підписаний заступником міністра Світланою Даниленко, а не самим міністром?». «Судячи з дій влади під час війни, не варто претендувати на допомогу, навіть якщо дуже її потребуєш». «Держава видала гроші персонально, а вимагає їх назад через твого безпосереднього начальника. Причому ще й із формулюваннями «незаконно отримані», «терміново повернути», «в разі чого — суд». Таке відчуття, що я не вчитель, а злодій якийсь»…

І справді, геть негарна історія вийшла. Потрібно з’ясувати, хто конкретно з можновладців винен у виникненні такої принизливої для педагогів і вихователів ситуації. Хто припустився цієї помилки, має і сплатити кошти і вибачитися перед освітянами.