• Небайдужі

Кожен із нас волонтер

Надія ОЛЕКСЕВИЧ.

Львівська область.

Що може змінити одна людина? Яка її сила у спільній в’язці, зокрема в боротьбі? Неозорий океан не був би таким повноводим, якби не крихітні краплини в ньому. Самотою в полі не воїн, а разом ми — сила. І це другий рік війни щодня доводять прості українці: на полі бою і в тилу.

«ПРИЙДИ і підтримай ЗСУ!» — таке актуальне нині гасло мало кого залишає байдужим. Від початку російської агресії активними організаторами заходів зі збору коштів на потреби військових стали громади. На Львівщині соціальні мережі рясніють повідомленнями про благодійні концерт чи ярмарок, часто те й інше у поєднанні.

У Жовтанецькій ТГ Львівського району такі заходи відбуваються щотижня. Адже з фронту від земляків постійно надходить інформація про нагальні потреби військових. Жодна не залишається без реагування. Місцева влада доводить до відома людей, а вони діють. З останніх прохань захисників — оптичний приціл та автомобілі для виконання бойових завдань і евакуації поранених.

Активними у громаді є не лише великі населені пункти. Тільки цього літа в невеличких селах Вирівського старостинського округу (Горпин, Вирів) на благодійних заходах було зібрано сто тисяч гривень.

Останній концерт із ярмарком, який відбувсь у Вирові з участю творчих колективів громади і на якому зібрали сорок три тисячі гривень, вразив рівнем організованості, теплотою атмосфери, готовністю людей гуртуватися та жертвувати.

Організатори — староста Андрій Висоцький, завідувач Народного дому Галина Шварик та бібліотекар Мар’яна Кук розповідають, що не очікували такої активності від односельців, особливо господинь, котрі з великим бажанням, цілими сім’ями, пекли, варили, парили, смажили. На ярмарок принесли стільки смаколиків, що у присутніх очі розбігалися. Торгували самі, з доньками, невістками. Хвилювалися, чи вдасться все розпродати.

«І дарма, бо розкупили пропоноване вмить! — хвалиться господинька Надя Мельник, котра готувала смачну випічку, десерти, хот-доги, гамбургери разом з мамою Іванною та братовою Яриною. — Наступного разу наготуємо більше».

«Більше і ще смачніше! — долучається до розмови Ярина, чоловік якої в лавах ЗСУ. — Допомагати і підтримувати наших воїнів — це обов’язок кожного».

І це довели селяни у Вирові! Бо не залишилися сидіти вдома перед телевізором, а участю і підтримкою внесли вагому лепту у спільну невідкладну справу.

«Ми свідомі, що значуще складається з великої кількості маленького. Сила мікропожертв — величезна, бо маленькі збори покривають великі потреби українських військових. Наші люди, буває, останнє віддають. Діти збирають та продають полуниці і малину, а виручені гроші жертвують війську. Світ допомагає. А от де ті «великі патріоти», що люблять на свята вдягати вишиванки й обіцяти золоті гори під час виборчих кампаній? Де ті олігархи, що мають мільярди в банках і відпочивають на фешенебельних курортах? Ще й крадуть гуманітарну допомогу, наживаються на війні, людському горі. Слів нема…», — висловлює думку багатьох мешканець Горпина Юліан Гнатів.

«Живуть так, ніби й не війна в Україні! І діти їхні не воюють, і вони не допомагають!» — підтримує земляка завідувачка Народного дому села Любов Бабич.

Почесною гостею благодійного заходу у Вирові була очільниця Волонтерського штабу, голова ГО «Асоціація ветеранів війни та учасників АТО/ООС» Кам’янеччини Роксана Терлецька. «Я горда тим, що українка і що мене оточують справжні патріоти нашої країни, які готові віддати все заради того, щоб захисники не почувалися покинутими на передовій, — такими були її емоції після заходу. — Благодійний концерт у Вирові ще раз довів: Україна — волонтерська країна. Вона показала всьому світові, що таке єдність. Дякуємо кожній свідомій людині за боротьбу на своєму фронті. Ми вистоїмо!»