Добрий господар

Хвороби овочів під час зберігання

У ПРИВАТНИХ господарствах зберегти врожай легше завдяки можливості контролю стану коренеплодів, особливо якщо знати хвороби, що виникають при зберіганні, й вчасно вибирати уражені овочі.

Найчастіше зібране гниє чи засихає через різні грибки або ж бактерії.

Капуста. Найпоширеніші хвороби: слизистий бактеріоз, судинний бактеріоз, біла та сіра гнилі. Розрізняють дві форми вияву слизистого бактеріозу: за першої з’являються розпливчасті маслянисті плями, які з часом викликають загнивання верхніх листків; за другої хвороба залишається непомітною, бо загнивання відбувається всередині головки. При судинному бактеріозі на зрізі спостерігаються характерні чорні кільця — потемніння судинних пучків. Біла та сіра гнилі мають подібні симптоми, бо загнивають верхні листки і за підвищеної вологості утворюється ватоподібний наліт сірого (сіра гниль) або білого (біла гниль) кольору із чорними цятками.

Точковий некроз характеризується дрібними сіро-чорними цятками на листках. Розвитку хвороби сприяє низька температура в овочесховищі. Через такі ж умови (мінус 2-3^ОC) розвивається й інша хвороба — тумачність. Підмерзле листя перешкоджає надходженню кисню до качана, і порушується процес дихання. Через це накопичуються спирти, білки, меланоїди, які спричиняють загнивання капустини всередині.

Картопля. Найчастіше уражується сухою фузаріозною гниллю, яка в перші місяці зберігання дається взнаки сіро-бурими втиснутими плямами. Шкірка над ними зморщується концентричними складками. Надалі всередині бульби утворюються порожнини, заповнені міцелієм, а на шкірці з’являються білі подушечки спор. Суха фузаріозна гниль може заражати й інші картоплини.

Також однією з поширених хвороб картоплі на зберіганні є фітофтороз. Зовні на шкірці утворюються сухі втиснуті бурі плями, які проникають усередину картоплини коричневими плямами. Бульби загнивають. Дуже важливо вчасно виявити та вибрати їх, аби не заразилися здорові бульби.

Часник. Часта хвороба — фузаріоз, коли від грибка в’яне листя часнику на грядці, а під час зберігання головок зубки стають м’якими і гниють.

Біла гниль денця найбільше пошкоджує озимі сорти. На денцях головок з’являється мокра гниль із білим нальотом та чорними цятками.

Цибуля. Врожай псується, зокрема, через фузаріоз — грибкове захворювання, внаслідок якого на денці цибулини утворюється гниль із рожевим нальотом. Цибулина з часом стає м’якою і гниє.

Шийкова гниль дається взнаки у верхній частині цибулини, потім хвороба опускається всередину. Характерно, що на зрізі цибуля нагадує варену, трохи пізніше серцевина темнішає та муміфікується.

Альтернаріоз часто переходить із листя на цибулину. Спершу остання має вигляд водянистої, потім набуває жовтуватого або червонуватого кольору. Згодом утворюється чорна цвіль, а між лушпинням — зеленкувата.

Морква. Основна хвороба — біла гниль, від якої морквини стають м’якими (мокра гниль) і вкриваються білим нальотом без неприємного запаху. Також частий супутник моркви на зберіганні — альтернаріоз у вигляді сухої чорної гнилі (втиснуті плями) зазвичай на верхній частині коренеплоду.

Буряки. Доволі часто наприкінці літа столові буряки пошкоджуються фомозом. На поверхні коренеплоду утворюється сірий наліт, а м’якоть усередині чорніє. Крім того, бурякам загрожує кагатна гниль, яка викликає комплекс різних грибків і бактерій, але найчастіше — збудник сірої гнилі. Про кагатну гниль свідчить пліснява на місці ушкоджень.

Щоб не втратити врожаю, важливо зібрати овочі вчасно, підсушити, перебрати, а потім зберігати їх за правильних умов. При виявленні хвороб слід негайно позбутись уражених коренеплодів і відсортувати здоровий насінний матеріал на наступний сезон. Для запобігання втрат необхідно оздоровлювати ґрунт, дотримуватись агротехніки та сівозміни, а також застосовувати професійні препарати від хвороб ще у період активного росту рослин.

Зазвичай коренеплоди закладають на зберігання у погріб. Також для цієї мети підійдуть траншеї завглибшки 0,7 м, в яких овочі пересипають шарами землі та піску. Моркву і буряки можна тримати в ящиках із піском (підмішавши 2% гашеного вапна) або ненадовго занурити в рідку глину, яка з часом засохне і вбереже коренеплід від висихання і хвороб. Замість піску дехто бере тирсу хвойних дерев, яка завдяки фітонцидам має антисептичні властивості. Редьку складають у ящики з боковими отворами і ставлять на полиці в погребі.

Аби коренеплоди лежали максимально довго і без втрат, важливо попіклуватися про це заздалегідь: викопати овочі до затяжних дощів і приморозків. Найкраще збирати врожай за невисокої плюсової температури, в сухий день, відразу зрізуючи гичку. Після того як коренеплоди перебрали і просушили, їх закладають у підготовлений погріб. За декілька днів незначні пошкодження на них, отримані під час збирання, затягнуться, а у прохолоді цей процес розтягнеться в часі.

Саме сховище слід заздалегідь добре просушити, протруїти димовою шашкою, підлогу засипати піском. Щілини, крізь які можуть проникати холодне повітря і шкідники, слід законопатити. А вентиляційні отвори обладнати решіткою з дрібними чарунками, щоб не пролізли гризуни. Якщо погріб надто сухий, доцільно поставити відра з водою.

Картопля, морква, буряки, редька, петрушка та хрін добре зберігаються в одному приміщенні. А от яблука і груші поряд із коренеплодами краще не розміщувати: фрукти вберуть неприємний земляний запах, а овочі стануть уразливіші до хвороб.

Отже, закладаючи все вирощене тяжкою працею на зиму, передусім подбайте про збереження соковитості коренеплодів та підтримання мінімальної плюсової температури.