Архів
Вівторок,
12 вересня 2023 року

№ 37 (20029)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну
  • А що думаєте ви?

Було по батькові, стало по матері

Микола МОСКАЛЕНКО.

ПРЕЦЕДЕНТ у юридичній практиці України: 16-річна дівчина Станіслава Литвиненко з Києва при отриманні паспорта змінила своє ім’я по батькові (патронім) на ім’я по матері (матронім). Її матір звати Леся, тому в паспорті так і записали: Лесіївна. А відтак вона стала першою громадянкою України, яка взяла собі «жіноче» ім’я по батькові.

Звичайно, таке рішення молода киянка ухвалила не просто так. Вчинок дівчини був виявом вдячності та відданості її матері. За ним стоять конкретні життєві обставини. Так склалося, що біологічний батько Станіслави не переймався долею доньки, поки вона підростала. Виховав її зовсім інший чоловік — вітчим, прізвище якого тепер носить Станіслава і якого вважає своїм справжнім батьком.

Новина спровокувала запальні дискусії з цього приводу у соціальних мережах. У коментарях більшість підтримали 16-річну дівчину. Зокрема, написали: «Правильно вчинила. Навіщо дитині все життя тягнути за собою у паспорті ім’я біологічного батька-зозулі, яке для неї, по суті, вже нічого не значить?». Багато хто навіть поділився схожою історією, коли від «горе-батька на згадку лише його ім’я у паспорті лишилося». Також вистачає таких, хто вбачає в записуванні в паспорті імені по батькові людини відголосок традицій радянського минулого: «Чому дитина носить ім’я, яке їй дав батько, а чим матері гірші?». Хоча взагалі-то патроніми після основного імені з’явилися ще в Стародавній Греції.

«Життєві обставини нашої сім’ї вплинули на вибір Стасі взяти моє ім’я по батькові. А й справді, у нашому традиційно патріархальному суспільстві здебільшого обов’язок виховання дитини падає саме на жіночі плечі. Жінка для своєї дитини робить усе, жінка ладна вмерти за своє дитя і буквально вмирає при пологах…» — так емоційно висловилася мама юної феміністки, яка, вочевидь, стала для своєї доньки прикладом щасливої та сильної жінки.

Втім, були й такі, які засудили вчинок Станіслави. Мотивували це тим, що, мовляв, «негарно ламати старі суспільні традиції» і що «біологічний батько в людини все одно один навіки»…

Життя, як мовиться, саме розставить крапки у цій історії. Може, комусь із батьків-зозуль (а таких вистачає) це буде гарним приводом замислитись?

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Заробітки не встигають за цінами
Читати
Допоможуть із відновленням
Читати
Медикам і фармацевтам — обов’язково
Читати
Назад не повертатимуть
Читати
Вічна пам’ять світлій людині
Читати
Підозра олігарху
Читати
Безалкогольний «новий рік»
Читати
Завернули ухилянтів
Читати
Підступна небезпека
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове