• Хліб України

Другі жнива без рейдерів

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

На фото автора: в гарячу пору працівників «Іванівки» можна «підловити» для фото тільки під час обідньої перерви.

Добре знайоме читачам «Сільських вістей» держпідприємство «Іванівка» на Чернігівщині справило обжинки. Попри вимушений пізній посів озимина вродила непогано — 53 ц/га пересічно. Трударі нарощують поголів’я ВРХ, реконструюють під нову групу нетелей занедбаний хлів і готуються до кукурудзяних жнив. Агрономи вже порахували майбутній урожай — «королева полів» має сипнути до бункера понад 100 ц/га.

_{Сівалки йшли за комбайнами опришків}

ТОРІШНЯ посівна на полях «Іванівки» була досить специфічною. А все через рейдерські атаки приватної агрофірми, що на той час мала впливових покровителів. Попри рішення судів (див. номер за 15 листопада 2022 року, «Країна воює, а злочинні схеми не зникли») соняшник збирали не селяни, а опришки. Через усі ці перипетії жнива були пізньої осені й навіть узимку. Одразу за комбайнами рейдерів ішла техніка іванівців. Завершили посів озимої аж наприкінці листопада.

Володимир Сєчка починав на підприємстві агрономом. Нині він завідувач складу. Каже, за радянських часів урожай 5 тонн із гектара був рекордним, за таке могли й Героя Соцпраці дати. Нині це посередній результат. Але найкращі роки господарства один із його старожилів згадує до сьогодні.

— Ви навіть не уявляєте, який тоді був величезний автопарк, робота для кожного, зарплати вистачало на все! — розповідає Володимир Сєчка. — Підприємство було зразковим в області й одним із найкращих в Україні. А криза почалася, коли в Національну академію аграрних наук пробрались «заробітчани»-хабарники. Тодішнього успішного директора Анатолія Мусійовича Столярука поставили перед фактом: або носи валізу, або звільняй посаду. В нього не витримало серце...

_{Розвивають тваринництво}

ІЗ ВІДХОДОМ Анатолія Столярука з трьох товарних ферм дослідного господарства залишилась тільки одна. І ту горе-директор Микола Половік, попередник А. Скварського, за словами людей, планував пустити під ніж. Але війна завадила відправити на бійню понад 300 голів відбірного дійного стада української червоно-рябої.

На фермі нині гаряча пора: звозять та складають тюковану солому — вона піде на корм, а на підстилку є торішня. Для худоби заготовили понад 100 тонн сіна, дві тисячі тонн раннього силосу з вівса, готуються силосувати кукурудзу. Результат зусиль відчутний: пересічно одна корова щодня дає 21 літр молока.

— Всі наші корови на безприв’язному утриманні, їхній раціон розписаний зоотехніком. Поступово нарощуємо поголів’я, і для молодняку вже не вистачає місця, тому готуємо для них іще один хлів, — розповідає Андрій Скварський. — У планах — виростити продуктивніше стадо.

_{Працюють і сподіваються на краще}

НА ПОЛЯХ кипить робота — сіють озимий ріпак. Строки підпирають, а треба впорати півтори тисячі гектарів. Якщо не встигнуть вчасно, відведуть площі під озимину. Цього року з 1500 га земель зібрали 8,7 тисячі тонн пшениці. За словами Андрія Скварського, зерна багато, нині воно зберігається на елеваторі. Що робити з ним далі, наразі не знає. Ціни на пшеницю низькі, до того ж рахунки підприємства досі заблоковані.

— Торішній урожай описаний виконавчою службою, — пояснює директор «Іванівки». — 17 серпня пройшли треті торги, але охочих купити немає. Пов’язано це зі складністю логістики і зривом зернової угоди. Якщо таки відбудеться продаж, то насамперед погасимо заборгованості із зарплати та ЄСВ. Сьогодні питання номер один — погасити залишене у спадок попередником, а це близько 70 мільйонів гривень. Частина боргів фіктивна, будемо залучати тямущого юриста і скасовувати їх через суди.

Нагадаємо, Андрій Скварський повноцінно став директором 27 червня. До цього понад два роки «чорні» реєстратори та нотаріуси на замовлення рейдерів блокували господарську діяльність підприємства. Відтак «Іванівка» навіть не могла подати звітність. Через це в податковій її перевели до категорії неблагонадійних, а далі напрацьована схема, як в Івківцях Прилуцького району, — штучне банкрутство.

На заваді підступним планам рейдерів став трудовий колектив, який виборов право господарювати самостійно. І як би складно не було, люди тримаються вкупі — ось уже другий рік дружно справляють обжинки, дякують Збройним силам, готові захищатись від казнокрадів та корупціонерів і сподіваються на кращу долю для себе та нашої неньки України.