Учотирьох на п’яти гектарах саду

Святослав ЖОЛУДЬ.

Фото автора.

Науковці Носівської селекційно-дослідної станції (СДС), що на Чернігівщині, окрім того, що традиційно займаються зерновими, вирощують плодові дерева селекції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України. Розмаїття дивує: від традиційних сортів абрикосів до схрещеної аличі з абрикосою та сливою, чудові сорти персиків і нектарина, аличі й слив. А які тут яблука — без перебільшення, носівські садівники зібрали найкращі вітчизняні сорти! Садівництво дає додатковий прибуток у скарбничку установи і від збуту плодів, і завдяки продажу саджанців. А в садах треба працювати круглий рік. Доглядають же п’ять гектарів плодових усього четверо працівників станції — справжні професіонали і фанати своєї справи.

Відновлення традицій

МОЛОДШИЙ науковий співробітник Носівської СДС Світлана Злобінцева (на фото) п’ятий рік працює садівником. Під її керівництвом трудяться ще троє лаборантів, які підтримують чистоту і лад на фруктових плантаціях.

«Це мої бджілки-трудівниці — Оксана Самбур, Людмила Давиденко та Наталія Сафронова, — хвалиться садівниця. — Ці жіночки сапають, збирають урожай, допомагають обрізати дерева. Я надзвичайно ціную і поважаю їхню працю».

А праця справді важка і клопітна.

«Тут немає перекурів. Розпочинаємо сезон із обрізки дерев у січні, після невеликих морозів, — пояснює Світлана Миколаївна. — Навесні дерева обробляємо від хвороб і зимуючих стадій шкідників, ще раз обробляємо перед цвітінням та відразу після цвітіння. Загалом за сезон робимо близько семи обробок, залежно від погодних умов».

Багато дерев працівники установи обробляють вручну, а це понад гектар яблунь та кісточкових.

Садівництво є типовим заняттям для Носівської СДС. Від початку свого заснування, 112 років тому, тут вирощували полуниці й ті ж таки яблука. До нинішнього часу в селі Дослідне, де розташована установа, збереглися сторічні яблуні старих сортів.

Ідея відродити садівництво належить директору установи Наталії Буняк. А оскільки вільних земель обмаль, то сади вирішили закласти на забур’янених пустирях.

Яблука, алича та сливи по 10, а персики по 30

САДУ біля адміністративної будівлі селекційно-дослідної станції вісім років.

Тут ростуть різні за смаковими властивостями та термінами достигання сорти яблунь.

«Людям подобаються ранні сорти Мантет і Папіровка. Останню часто плутають із Білим наливом, але плоди цього сорту крупніші й соковитіші, Мантет — дуже запашне яблуко, — описує Світлана Злобінцева. — Є в нас і прекрасний осінній сорт вітчизняної селекції Слава переможцям (не плутати з російським сортом Слава победителям). Наше яблуко більш соковите та ароматне, а термін дозрівання трішки довший. Непоганий пізньолітній сорт Амулет — яблука крупні, з приємним ароматом. Є зимовий сорт Айдаред (гарний для запилення яблунь), осінній Скіфське золото — подібний до Голдена, з прекрасними смаковими якостями, а ще схожий на нього сорт Аскольд. В обох гарна лежкість, зберігаються до п’яти місяців у провітрюваному приміщенні за температури 5 градусів Цельсія».

Продукція господарства недорога. Тут намагаються завжди ставити таку ціну, щоб і праця не зійшла нанівець, і людей забезпечити.

Наталія Мархай приїхала з чоловіком із Носівки. В машину завантажують яблука сорту Мантет і сливи.

«Нам подобається купувати на дослідній станції, бо тут завше проконсультують і ціни демократичні. Яблука беремо на сік і на повидло, — розповідає жінка. — Ми на станції взагалі постійні клієнти: брали у них саджанці, а також плоди — персики, яблука, смородину і малину, які дуже гарні та крупні, сливу беремо на компот. Продукція Носівської станції чудова, до того ж екологічно чиста. Щодо цін, то десять гривень за кілограм яблук — це ж не дорого».

Справді, як на сьогодні, то це копійки. За словами садівника Світлани Злобінцевої, і саджанці в установі значно дешевші, ніж на базарі.

«Кісточкові по 100 гривень, яблуні — по 60 гривень за дерево, — окреслює цінову палітру науковець. — Вирощуємо також смородину, порічки, ожину. Всіх, хто приїжджає, я консультую стосовно садіння і догляду. Яблука люди залюбки беруть по 10 гривень за кілограм, персики продавали по 30 гривень, аличу — по 10, сливи — по 10-15 гривень залежно від сорту».

Пустир став раєм

ПЕВНА РІЧ, основний сад в установі — це яблуні. 2018 року під нього відвели цілих 4 гектари. Площа дозволяє здійснювати обробку трактором. Систему обробітку та технології для колег із Носівської СДС розробляли науковці Інституту садівництва.

Ще один гектар — під кісточковими. Цей сад постав на пустирі, де раніше росли самі бур’яни, а тепер у пору цвітіння, зі звуковим тлом від бджілок, — справжній рай. А наприкінці літа аж повітря солодке в цьому царстві аличі, слив, персиків, нектаринів та абрикосів.

«Цього сезону велика проблема з абрикосами, бо на початку червня були приморозки, сад трохи постраждав, врожай є, але невеликий, — констатує садівниця. — Натомість слива та алича взагалі не постраждали».

«Ось дворічний персик Редхейвен, але ми називаємо директорським, оскільки його до нас завезла Наталія Миколаївна, — показує на дерево, рясно вкрите плодами. — Плід у цього персика жовтий і дуже соковитий. Є рядок нектарина, рядочок новинки — сорт Чорний принц: абрикос, схрещений зі сливою та аличею».

Масового врожаю від молодих дерев тут очікують наступного року, але вже торік персики з Носівської СДС купувала вся округа.

Дуже до вподоби пані Світлані її сливи.

«Цей сорт називається Стенлей, він як Угорка, ідеально підходить для сушіння, соусів та маринадів, — з гордістю демонструє рясно вкриті плодами дерева науковець. — Сливи неймовірно крупні, кісточка відстає. Хотілося б знайти на них оптових покупців. Врожайність у дерев надзвичайна, а особливого догляду вони не потребують, стійкі до хвороб. Єдине, що на молоденьких пагонах буває попелиця».

Поруч зі сливами жовта алича Гек — добірний м’ясистий сорт, вельми солодкий, улюбленець господинь для маринадів, соусів і компотів.

Є і пізні персики сортів Княже золото і Княже багатство. Достигають вони у вересні.

Вирощене спеціалісти збувають через Інтернет. Забезпечують своїх працівників, допомагають школам і волонтерам, тож продукцію Носівської СДС куштують оборонці Донбасу та півдня. Шкода, що в Україні досі нема належної переробки садівницької продукції, бо хіба це не насмішка над мозолями трудівників — продавати яблука по гривні п’ятдесят? Зрештою, на Носівській СДС роблять ставку не стільки на плоди, скільки на високоякісні саджанці. Що ж, є час подумати над тим, аби самим опанувати переробку. З такими працьовитими людьми і талановитим керівником це під силу!