• З приводу

Сниться, сниться «другий Єрусалим»...

Василь ПІДДУБНЯК.

ПІСЛЯ ІНОЗЕМНОГО велелюддя, після святкування юдейського нового року Рош га-Шана Умань наче вимерла. Таким притихлим бачили місто, напевне, 255 років тому після трагічної події — «Уманської різанини». У тій бійні, за приблизними даними, загинуло близько 2 тис. юдеїв, католиків та уніатів.

Різанина — кульмінаційний момент гайдамацького повстання 21 червня 1768 року, спровокованого національним і релігійним гнітом. Тоді, нагадаю, Умань захопило повстанське військо Максима Залізняка та Івана Гонти. Греко-католики (уніати), поляки та євреї вирішили дати відсіч. Проте повсталих вогонь із гармат та рушниць не зупинив. Спробу Гонти відвернути сутичку «по-людськи» (без крові) гнобителі відкинули. І сталося те, що мало статися.

В Умань покарані російськими батогами, затавровані й заслані до Сибіру Гонта та Залізняк повернулись аж у… 2015 році!

Майже пів століття тамтешня влада «ставила» цей пам’ятник. Видно, боялася, що навіть у бронзі ватажки повсталих збурять народні маси.

Нетерпляче крешуть копитами осідлані коні… В руках вершників — витягнуте вгору руків’я шаблі та піднятий спис… На круглому вінці монумента сяє вигравірувана великими літерами цитата з вірша Павла Тичини: «Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була!».

Щороку проходять повз бронзових Гонту і Залізняка паломники-хасиди (цього року на святкування їх приїхало щось зо 30 із лишком тисяч, і це не рекорд) і якщо й звертають увагу на вершників, то тільки як на чудовий історично-мистецький витвір.

Головне для гостей з Ізраїлю, США, Європи — відвідати могилу цадика Нахмана, відсвяткувати Рош га-Шана — юдейський новий рік (нинішній за ліком — 5784-й), попросити у Всевишнього, за традицією, миру і статків.

Пілігримів знову просили не їхати — Україна у вогні. І Умань не виняток. Не так давно, 28 квітня цього року, о 4:20 дві російські ракети влучили у дев’ятиповерхівку, де й хасиди квартирують, унаслідок чого загинуло 23 особи, включно з шістьма дітьми.

Нині російські ракети Умань обачливо обминули. Хоча там, за «поребриком», безперечно, відали про паломницьке велелюддя.

Цього року, до речі, за мир в Україні молились одночасно близько 10 тисяч прочан. І хасиди вважають, що там, у небесах, почули їхні дружні молитви. А молитви ці лунали на всю тиху і післяноворічну Умань і околиці з гучномовців.

Один із паломників просив журналістів передати його побажання: «Якщо Володимир Зеленський бажає, щоб українські люди, українські воїни у цій війні перемогли, то нехай приїжджає сюди і молиться Богу. І вам обіцяю я, і рабі Нахман обіцяє: ви виграєте війну!»

Зеленського в Умані не бачили — йому не до Умані. Зате, як завше, вистачало на святі журналістів. Серед тих, кого спіткала журналістська удача, — репортажний та документальний фотограф Владислав Мусієнко. Так, портал The Guardian опублікував знімок Reuters авторства столичного майстра.

Промовиста світлина!

Паломник цілує шеврон у вигляді червоно-чорного прапора із зіркою Давида на руці людини у військовій формі. І підпис: «В Умані військовослужбовець бригади Національної гвардії України «Азов» із позивним «Рабин» обіймається з ультраортодоксальним єврейським прочанином під час святкування свята Рош га-Шана, єврейського нового року».

Українське інтернет-видання «Букви» звернулося по коментар до пресслужби підрозділу. «Людина на фото — не наш боєць!» — відповіли в бригаді НГУ «Азов».

Бо й справді. Який Новий рік без новорічних сюрпризів?..

Новорічна (для хасидів) Умань жила не лише святом — молитвами і побажаннями всім, із Зеленським включно, а й не менш насущним. Тут вирішувалися суто мирські, приватні справи.

Містяни, котрі здавали хасидам в оренду житло, підрахували прибутки, а нині займаються ремонтом газових котлів, дверей, водопроводів, вікон. Всі оті «дурні гроші» не такі вже й дурні. Не всі гості акуратисти. Аж ніяк не всі…

Прибрано гори сміття, підметено хідники і парки, демонтовано спорожнілі ятки…

Місцевим міняйлам нема кому продавати долар за 40-43 гривні…

Прочувши, що начебто українська влада має намір створити в Умані «Другий Єрусалим», у місті пожвавлюється ринок житла. Хасидів більше цікавлять навіть не будинки чи квартири, а земля. Маючи гроші, збудувати на цій землі готель (або й два чи більше) хіба проблема? А готель — це живі гроші. А де готель, там вулиця, а може, й квартал... А може, й «Нова Палестина»…

У кожного свої плани. На Новий рік — особливо…