• Небайдужі

Тетянин фронт

Надія ОЛЕКСЕВИЧ.

Львівська область.

Із часу повномасштабної війни багато людей довели, що допомагати армії можна і в домашніх умовах. Зокрема, плести маскувальні сітки та виготовляти окопні свічки для наших захисників на фронт.

ОДНА з них — Тетяна Марковець, 42-річна жителька села Ременів Львівського району, мати чотирьох дітей, власниця розсадника декоративних садових рослин. Вона, філолог за освітою та волонтерка за покликанням, почала допомагати військовим іще задовго до 24 лютого 2022 року.

Коли у Києві, на Майдані, розпочалася Революція гідності, жінка переймалась, що може лише спостерігати події з екрана телевізора. Згодом, із початком боїв на Донбасі, прийняла остаточне рішення — допомагати військовим: збирала гроші на ліки, купувала та відправляла у місця бойових дій власним коштом необхідні речі тощо. Пізніше почала їздити у Львів — плести маскувальні сітки. Доїжджати щоразу маршруткою в місто було складно, та й дітей не хотілося залишати, тому спробувала організувати процес плетіння сіток удома.

Перша сітка була зимова, на вісім метрів. Її за три тижні сплела зі старшою донькою Ангеліною. Потім стала в пригоді філологічна освіта — Тетяна Марковець допомагала розшифровувати інтерв’ю військових, котрі брали участь в обороні Луганського аеропорту та увійшли до книги-хроніки «У вогняному кільці».

Коли в Україні розпочалася повномасштабна війна, на фронті опинились рідні та знайомі Тетяни. Вона ж узялася за те, що вже вміла і робила, — плести сітки. Потім почала виготовляти окопні свічки.

«Технологію вивчила з Інтернету. Купила п’ять кілограмів парафіну, бляшанки з-під консервів були вдома. Зробила перших кілька штук», — згадує волонтерка.

Тетяна чула, що холодної пори окопні свічки дуже помічні в польових умовах. Знала, що військові їх потребують. Вирішила, що необхідно прискорити процес з виготовлення. Для цього оголосила про допомогу у соціальних мережах. І навіть не сподівалася, що люди так швидко відреагують та за два дні не тільки позносять старі бляшанки, а й зберуть необхідну суму на парафін.

25 кілограмів, 50, а тоді ще й ще… Загалом Тетяна власноруч нарубала і залила у бляшанки 250 кілограмів парафіну. А це тисяча п’ятсот готових окопних свічок.

«Спочатку розігрівала парафін на водяній бані у кавнику. Це було довго. Щоб пришвидшити процес, здогадалася, що плавити парафін на вогні можна просто в чайнику. Хоч це мало певні незручності, але коли замовлення на завтра 100 свічок, а у тебе готових лише 20, то мусиш поспішати», — розповідає Тетяна.

Усі, хто знає волонтерку з Ременева, дивуються, як їй вдається усе встигати: поєднувати працю в розсаднику з допомогою ЗСУ, а ще й домашні клопоти, яким теж дає раду.

«Справа, з якої отримую прибуток, — рослини, те, що люблю і роблю із задоволенням. Починала з вирощування декоративних дерев та кущів для себе. А коли вже мої подруги зі всієї України почали поштою надсилати живці і коли вдалося виграти грант у канадсько-українському проєкті для жінок «Крила», поставила в саду велику теплицю з поливом, закупила нових зразків рослин.

А армії не можу не допомагати. Усі мої друзі, знайомі або волонтерять, або служать у ЗСУ. Сьогодні складу руки, завтра хтось, подивившись на мене, також так зробить… А що далі?! Я не особлива, просто допомагаю тим, чим можу і як можу».

Волонтерка Тетяна має мрію — сильну згуртовану Україну після Перемоги. Жінка свідома того, яким важливим є кожен особистий внесок у спільну для всіх українців мету, тому готова допомагати, скільки потрібно.