Осінь кличе до матусь

Віктор БОЖКО.

с. Вершина Друга

Пологівського району

Запорізької області.

Відквітли айстри

край тераси,

А я цвіту — не одцвітусь...

Така багата на прикраси,

Нас осінь кличе до матусь.

В погожі дні прихильно кличе,

Немов освячує ту мить,

Як небо сонячно курличе,

Як вітер травами шумить.

Там вікна сповнені любові,

І мальви дивляться на шлях,

Де ходять соняхи святкові —

Усі в солом’яних брилях.

Там світять яблука червоні

Мені розрадою в журбі,

А вечорами на долоні

Сідають зорі голубі.

Дивлюся в очі вітровію,

І тане серце, як свіча,

Немов чогось не розумію,

Немов чогось не вистача.

Коли порожня годівничка —

Тривожним окликом жалю

У шибку стукає синичка,

Бо зна, що я її люблю.

Я теж віднині твердо знаю:

Моє дитинство в тиші дня

Луною-піснею з-за гаю

Купає віщого коня...

Почую грому тулумбаси

І враз душею стрепенусь:

Така багата на прикраси,

Нас осінь кличе до матусь.