Пора багряного листя

Михайло ХАЩІВСЬКИЙ-ГУЙ,

натураліст.

село Городище

Самбірського району

Львівської області.

ЗА ВІКНОМ владарює красуня осінь. Вона, наче казкова фея, змахнула чарівною паличкою, щоб покликати вітер. А він, шибеник, зриває пожовкле листя з клена, липи, берези, черемхи, горіха чи яблуні. Падає воно, немов золото, додолу. Дідугана дуба осінь теж нагородила різнобарвним жупаном. Та таким файним, що очей від нього не можна відвести. Міцно тримаються і зажурено шепочуть жовті, червоні й брунатні листочки на дубові. Та найпрекрасніші берізки. Розпустили свої золоті коси, зачарували всіх — такі тендітні, такі милі... Берізки — принцеси в цьому казковому царстві. Десь у лісі під опалим листям принишк красноголовець. Їжачок носить листячко в нірку-домівку під повалене дерево чи пеньок, аби взимку у новенькій хатинці добре й затишно спалося. Спасибі деревам, що листя позичили оселю втеплити.

Фенологічна ознака завершення осені — дерева та чагарники позбуваються решти листя. Дедалі ближче зима, дедалі відчутнішим стає її холодний подих. А там, дивись, — і перший тоненький льодок вкриє прибережжя річок.