Зловживання і покарання

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

До нової Дубовиківської ОТГ 2020 року ввійшло аж 27 населених пунктів —
заледве не третина колишнього Васильківського району Дніпропетровщини. Здавалося б, є де докладати зусиль, аби сільському люду ліпше жилося...

І НОВОВВЕДЕННЯ у громаді не забарилися. Несподіванка чекала на фермера Олександра Симонова з династії споконвічних хліборобів. Колись його предки хазяйнували на землі одноосібниками, а батько Валерій Симонов, діставши у постійне користування 39 гектарів ріллі, створив доволі потужне господарство «Аеліта». На жаль, занедужав та й відійшов у засвіти. Однак «Аеліту» встиг переоформити на сина Олександра, який зробив повноправними членами господарства матір, дружину, обох дітей і племінника. Так і виникло у межах колишньої Шевченківської сільради міцне ФГ Симонових «Аеліта». На те, що після об’єднання територій родина зі своїм господарством опинилася в межах Дубовиківської громади, всі відреагували спокійно: мовляв, реформи затівають для того, аби поліпшити життя.

Восени 2020-го половину своєї землі Симонови засіяли озиминою. Навесні наступного року Олександр виїхав готувати решту площі під соняшник. Ще здалеку угледів на полі чужий трактор, що підживлював його озимку. Невже хтось ненароком заблудився чи переплутав ділянки? Тракторист-зайда тицьнув Олександрові зім’ятий папірець. То було… рішення сесії Дубовиківської сільради. Фермер читав і очам не вірив: ішлося про припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою його батькові 1997 року. Підставою для такого рішення стала смерть власника СФГ «Аеліта» В.О. Симонова...

Де шукати правди? Мати Антоніна Миколаївна порадила починати із сільради, точніше, з громади, котра цю кривду вчинила.

Перше, що дізнався Олександр Симонов, переступивши поріг сільради, — його земельна ділянка поспіхом, за два тижні після сесії, розділена на два десятки дрібних: по два гектари кожна. Їх мерщій роздали для створення особистих господарств. При цьому кілька ділянок перепало депутатам сільради, кілька — чужинцям у селі. Дещо дісталось і місцевим селянам, хоча не всі з них відразу про це дізналися.

Як виявилося, ніхто з тих, кому передали земельні наділи, не збирався створювати власного господарства. Розпорошені дрібними наділами 39 гектарів знову зібрали докупи і передали начебто в оренду якомусь новоявленому фермерові-чужинцю. Отак нахабно відібрали землю в Олександра Симонова сільський голова Микола Карнаух разом зі зговірливою ласою до грошей групою депутатів Дубовиківської сільради.

Здійснюючи оборудку, голова сільради зі спільниками посилався на свідоцтво про смерть першого власника «Аеліти» — батька Олександра Симонова. Але причому тут покійний, якщо власником господарства давно зареєстрований його син?! Проте по-їхньому виходило, що сім’я Симонових після смерті батька право на землю втратила. Представники місцевої влади вважають, що вони наділені повноваженнями трактувати земельне законодавство у своїх володіннях на власний розсуд.

Олександр Валерійович звернувся до суду, а заодно і до юридичної служби обласної Асоціації фермерів. Правники Асоціації сподівалися залагодити справу й без суду: мали надію, що голова Дубовиківської ОТГ Карнаух і депутати цієї сільради збагнуть свій промах. Адже у всіх на слуху аналогічний випадок у Магдалинівському районі Дніпропетровщини. Там не менш хвацькі місцеві «вожді» відібрали земельну ділянку господарства «Спас», яке після смерті батька-засновника успадкувала дочка. Ставши на бік ошуканої, юрист обласної Асоціації фермерів Євген Падашуля дійшов до Верховного Суду України, справедливе рішення якого на користь потерпілої оскарженню не підлягало. Заразом Велика палата Верховного Суду проголосила: «З моменту створення і державної реєстрації СФГ відбувається фактична заміна постійного користування земельною ділянкою, й останні обов’язки, які отримав засновник господарства, переходять до СФГ»! А далі ще й уточнила, що дії органів держави чи місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення поза межами, визначеними Земельним кодексом, суб’єкта права постійного користування земельною ділянкою, є незаконними.

Що означають ці слова, зрозуміло, даруйте, і коню. Земля лишається у постійному користуванні зареєстрованого СФГ, незалежно від того, хто його очолював раніше і очолює зараз — засновник чи його нащадки. Місцева громада не має права втручатися. Однак попри це Дубовиківська громада відкинула як неприйнятні для неї не тільки аргументи юриста Євгена Падашулі, а й рішення Верховного Суду. Ще й повелася агресивно.

Словом, Олександрові Симонову довелося звертатися до суду, де відстоювати його інтереси взявся Євген Падашуля. У відповідь Дубовиківська ОТГ найняла цілу адвокатську контору. І почались судові баталії...

Суд першої інстанції, Васильківський районний, позов СФГ «Аеліта» задовольнив у повному обсязі. Тобто скасував рішення Дубовиківської сільради та зобов’язав повернути відібране майно. З цим рішенням Дубовиківська ОТГ не погодилася і перенесла спір до обласного Господарського суду. Він залишив рішення районного без змін. Відтак сільський голова Микола Карнаух та його вірні депутати пишуть скаргу до Центрального апеляційного господарського суду міста Дніпра. Але й Центральний виявився тієї ж думки: визнати протиправним і скасувати в Державному реєстрі речових прав 20 записів про новоутворені земельні ділянки. Проте найнята місцевими царками юридична фірма ладна перенести баталії до вищих інстанцій. Не інакше, як готова дійти навіть до Вищої палати Верховного Суду, де свого часу юрист Євген Падашуля домігся справедливого рішення на користь селянських господарств України.

ВТІМ, лихоманку ватажка і депутатів Дубовиківської громади деякою мірою можна зрозуміти. Вони ж бо загнані в глухий кут: останній, Центральний господарський, суд фактично визнав їх свавільними рейдерами СФГ «Аеліта», котрі захопили господарство задля власних цілей.

Тобто знову створений прецедент, який змушує ділків відновити розорене ними господарство до первісного стану. Разом із цим Євген Падашуля звертається до громад, привертаючи увагу до рішення суду, який аргументовано визнав діяння депутатів місцевої ради протиправними, рейдерсько-свавільними, вбачаючи в них зловживання службовим становищем. Захисник вважає, що народним депутатам-законодавцям слід ухвалити уточнення до чинного Кримінального кодексу. Подібні протиправні зловживання посадовців усіх рангів мають каратися законом. Інакше практику «вельможного» свавілля не викорінити.

Щодо конкретного випадку з родиною Симонових, то Євген Падашуля перелічує наявні наслідки, які вже навіч і які ще будуть доповнені. За всіма трьома розбірками Феміди судові витрати стягнуто з бюджету Дубовиківської сільради. Це майже два десятки тисяч гривень. А ще — оплата громадою послуг юридичної компанії, котра супроводжувала позови та апеляції в судах, що становить дві сотні тисяч гривень. І це не останні витрати. Рішення Центрального апеляційного господарського суду міста Дніпра дає змогу Симоновим позиватися, вимагаючи компенсації за втрачені впродовж трьох років прибутки. Тут ідеться вже про кілька мільйонів.

До речі, від самоправства Миколи Карнауха постраждали не лише Симонови.

— Від часу виникнення Дубовиківської громади вона тільки тим і займається, що пильно стежить за фермерами поважного віку, — стверджує голова місцевого СФГ «Берегиня» Сергій Фалько. — Аби після їхньої смерті відібрати у спадкоємців землі постійного користування. Таким чином відібрали і в мене, і в Антоніни Ілющенко. Це такий «службовий» бізнес керманичів нашої громади. Але ми не здаємося, боремося, аби повернути вкрадене в нас.

От тільки незрозуміло, чому за злодіяння розраховуються не зажерливі зловмисники з власних кишень, а громада?