• Слово про сучасницю

Золоті кларнети для сонячної жінки

Підготувала
Лариса ПИЛИПЕНКО.

Такою пам'ятають читачі незмінну ведучу «Сонячних кларнетів».

Вродлива і жіночна, зірка «з телевізора», народна артистка України Тамара Стратієнко відзначила 77-річчя і щасливо усміхається світові. Ведуча легендарних «Сонячних кларнетів» і сама є легендою українського радіо й телебачення. У неї цікавий творчий шлях самобутньої особистості, котра вибудувала кар’єру талантом і працею.

ТАМАРА Стратієнко почала працювати на радіо, ще навчаючись на другому курсі Київського інституту театрального мистецтва. Згадує, що першою програмою, яку записала, була пушкінська «Казка про царя Салтана».

— Я тоді дуже хвилювалася, — зізналася артистка в одному з інтерв’ю. — Але мені це все сподобалося, і покотилося. На радіо я «виговорилася», бо програм було багато, а високопрофесійні режисери стежили за логікою, наголосами — прекрасна школа. Я, власне, з телебачення й прийшла на радіо. Воно для мене — все. Я люблю мікрофон, затишні студії, людей, які тут працюють.

Для старшого покоління, особливо селян, дротове радіо та невеличкі приймачі на батарейках були, як і періодика, інтелектуальною розрадою. Ввечері збиралися родиною, щоб не пропустити популярні передачі — «Майстри гумору», «І тільки музика», «Зичимо щастя», «Загадки мови», «Цікаве мовознавство», «Малі таємниці великого світу», «Від суботи до суботи», «А ми до вас в ранковий час». Усюди звучав неповторний голос Тамари Стратієнко.

А чого вартували «Сонячні кларнети» — перше талант-шоу на українському телебаченні, яке у 1970—1980-х роках дивилася вся країна! Вони стали для пані Тамари знаковими. Цю передачу по черзі знімали в усіх регіонах України, показуючи здобутки і принади кожного, а головне — яскраві таланти самодіяльних колективів. До екранів телевізорів прикипали родинами, кутками, колективами. А відкривала людям той казковий світ знову ж вона, ведуча Тамара Стратієнко.

Артистка згадує ту пору тепло і щиро:

— Я 10 років вела цю програму. Були випадки, коли в деяких областях під час наших виступів викликали навіть загони кінної міліції! Неймовірна кількість людей тоді поривалася потрапити в зал. І всім місць не вистачало. Над першим випуском «Кларнетів» працювали профі українського телебачення — оператори, режисери, редактори. Прем’єра вийшла в ефір — і я цілком випадково зустрічаю Миколу Охмакевича, тодішнього голову Держкому УРСР з телебачення і радіомовлення. «Тамаро, в цієї програми велике майбутнє! Вона й тебе зробить зіркою!» — сказав він.

Пророчими були ті слова. Диктор і ведуча стала народною артисткою України. «Пам’ятаю, коли одержала звання, ледве не зомліла. Я була така щаслива! А потім думала: «Це ж треба виправдати». Як ми працювали над собою, як виважували кожне слово! Я щаслива, що держава так мене поцінувала, бо не просто було отримати таке визнання», — згадує пані Тамара.

Нині вся країна, як і її радіолегенда, переживає складні часи. Пані Тамару запрошували за кордон, та вона каже, що не уявляє себе в іншій країні. «Нині я за жодних обставин не поїду з України. Попри все буду тут, — повідала вона в інтерв’ю інтернет-виданню «Експрес». — Тим більше, що Київ нині такий прекрасний: чистий, красивий, заквітчаний. Маємо завдячувати комунальним службам, які працюють відповідально, швидко та натхненно».

Артистка каже, що тепер росія для неї — назавжди ворог. «Це недодержава, в якій живуть дикі й страшні люди. Ви тільки подивіться, що вони роблять, варто згадати ті ж Бучу й Ірпінь, лишень послухайте, що говорять… Причому навіть ті росіяни, які часто приїздили в Україну та знімалися тут на кіностудіях. Їх запрошували також на радіо й телебачення. Це були начебто нормальні люди. А як перетворилися під дією пропаганди... росія принесла нам лише страждання!» — зі сльозами в голосі говорить пані Тамара.

Через війну і загибелі співвітчизників, руйнування від обстрілів рашистів душу артистки огортає сум. Але потім, зізнається, стає ніби трошки легше.

— Розумію, що перемоги ж вимагають неймовірної праці, крові й поту. Молимось, щоби Бог оберігав життя наших воїнів. Хочеться вклонитися їм і сказати, може, трішки пафосно: слава землі, яка народжує таких синів! — розмірковує пані Тамара. — Ви знаєте, якби я укладала рейтинг професій, то на перше місце поставила б захисників Вітчизни. Тільки тепер ми всі розуміємо, наскільки їхня робота важлива та які в нас вражаючі воїни.

Тамара Стратієнко також черпає наснагу у студентському середовищі, працюючи на посаді професора кафедри методики викладання української мови Українського державного університету імені М. Драгоманова. «У нинішні важкі часи це моя соломинка. Робота додає сили, настрою, оптимізму. Мої студенти такі красиві, сміливі, натхненні. І це прекрасно!» — наголошує артистка.

Щоб втриматись у бурхливому вирі сьогодення, психологи радять людям бачити щось хороше в буденності, відчувати радість від життя. Чи є пані Тамара оптимісткою? Вона відповідає на це запитання по-своєму:

— Як усі ми, я вірю в Перемогу. Іншої думки навіть не допускаю. Щодня молюся — на ніч і зранку, щоб Господь та світлі Сили Небесні нам допомогли. Ми ж знаємо, що добро завжди перемагає зло. Рано чи пізно. Однозначно. Не сумніваюсь, що так буде й цього разу!