Дослівно

Сергій Марченко, бізнесмен, громадський діяч.

Зараз найкращий час зневіритися. Просто ідеальний час, аби скласти лапки і перестати пручатися. Віддати окуповані землі і припинити війну. Що означає передати її дітям і онукам. Ми вже навоювалися, чи не так?

Не так!

Ми привчені принижувати себе. І ми не пам’ятаємо своїх перемог. А дарма!

Це ми зупинили під Києвом і погнали назад колону танків завдовжки близько 100 кілометрів.

Це ми зупинили армію, яку досі бояться в Берліні та Вашингтоні.

Це ми повернули Харківщину і Херсон.

Це ми вигнали чорноморський флот рф із Севастополя, двічі завдавали руйнувань кримському мосту, забезпечили морський коридор з Одеси.

Це ми атакуємо «сакральний» для путіна Крим.

Це ми знаходимо можливості донатити з невисоких зарплат і купувати необхідне для армії.

То якого дідька маємо впадати у відчай? Хто зробив би на нашому місці більше за нас? Хто?

Ніхто!

Як можна забути і знецінити цей подвиг? Як можна зупинитися на півдорозі? Як можна зрадити тих, кого вже нема?

Ми маємо владу, народ і союзників таких, яких маємо. Так, аж ніяк не все ідеально, але це достатній ресурс, аби битись і перемагати.

Ми сильні. Сильніші, ніж нас бачать, і сильніші, ніж самі могли собі уявити.

Хай вороги нас бояться. Нам боятися вже нічого.