Усе життя — а сторожі здоров'я

Жителі Троїцької громади.

Павлоградський район

Дніпропетровської області.

Фото з архіву громади.

СЕЛО Троїцьке розкинулося на березі славної річки Вовча. Навесні і влітку воно потопає у вишневому та яблуневому цвіті й зелені, а взимку дрімає під білосніжною пухнастою ковдрою. Тут живуть хлібороби, що дістають силу на день завтрашній від землі і сонця.

У Троїцькому народилась і дотепер мешкає Валентина Олексіївна Іванова. Ще змолоду мріяла стати сільським лікарем. Завдяки сильній вдачі, бажанню навчатись, творити добро своєї мети вона досягла.

Здобувши диплом лікаря у Дніпропетровському медінституті, Валентина повернулась до рідного села. Разом з односельцем Олексієм Івановим створили дружну сім’ю молодих лікарів. Невдовзі в них народилося двійко дітей.

Стати професійним лікарем непросто. І не завше доля дарує успіхи. Життя вчило Валентину щодня, як дійти до мети. Дув вітер у лице — не гнулась, зачиняли двері — стукала, було важко — мужніла.

Під опікою лікарки були дільниці у п’яти селах. Пологове, терапевтичне та дитяче відділення сільської лікарні, великий обсяг роботи... Від ранку до пізнього вечора, інколи цілодобово — Валентина Олексіївна повсякчас була на посту, бо на неї чекали хворі. Траплялося, вночі залишала своїх маленьких дітей і бігла рятувати чиюсь хвору дитину. Серце розривалось від хвилювання: хоча б встигнути. Працювала навіть у декретній відпустці.

Зі слів співробітників, у Валентини Олексіївни на прийомі діти ніколи не плакали, бо відчували її доброту, лагідні руки, материнську душевність. Вона постійно вивчала сучасні методи лікування та профілактики захворювань, ніколи не зупинялась на досягнутому.

Валентині Івановій неодноразово пропонували високі посади і в районі, і в місті. Але вона не схотіла полишити своїх земляків, очоливши сільську амбулаторію. За якийсь час її вже знали як принципового, вимогливого і справедливого керівника.

…Дівчина з народу, закохана в рідну землю і село, здобувши довіру своїх односельців, зрештою стала їхнім депутатом. Її активна громадянська позиція виявилась і тут. У своїй депутатській діяльності Валентина Олексіївна опікувалась питаннями материнства і дитинства, захищала права та інтереси дітей. Вона не втомлюється повторювати, що діти — це не лише радість, а й велика відповідальність. Як депутат допомагала односельцям, що опинились у складних життєвих обставинах, буквально жила їхніми проблемами. Повсякчас була там, де важко. Для Валентини Іванової, лікарки від Бога, чужого горя не буває.

Сьогодні на прийомі у неї хворі з Синельниківського та Павлоградського районів. Пацієнти їй довіряють, шанують і як професіонала, і як людину глибокої порядності та високої культури спілкування.

Увесь професійний шлях Валентини Олексіївни, а це не мало не багато 45 років, — приклад безкорисливого служіння людям, що вилилось у сотні врятованих життів. А скільки горя пережито її серцем!

Утім, жінка почувається щасливою і ніколи не пошкодувала про обраний шлях. Черпала сили від родини, що була поруч і в радості, і в горі, від поваги і безмірної вдячності земляків.

Мешканці Троїцької об’єднаної територіальної громади щиро вітають Валентину Олексіївну Іванову у день її славного 70-річчя і зичать їй: «Нехай добро, віддане вами людям, додасть енергії, здоров’я та всіляких гараздів. Нехай усі ваші світанки будуть красивими і щасливими! Нехай у вашому домі завжди будуть затишок, добро і благополуччя!»