Солов’ї ви мої, солов’ї

Микола ЛУКІВ.

Як вам живеться, солов’ї,

За дальніми морями,

Коли у нас ліси й гаї

Заметені снігами?

Як проминають ваші дні,

Брати мої пернаті,

Чи на далекій чужині

Не гірко вам співати?

Чи не з’являються вві сні

Краї, що ви лишили?

Чи повернутись навесні

Вам не забракне сили?

Сніги метуть і відметуть,

Прийде тепло потому.

Якби ви знали, як вас ждуть,

Вертайтеся додому!