Зимові будні

Віктор БОЖКО.

с. Вершина Друга

Пологівського району

Запорізької області.

На шляху високі перемети,

Вікна розмальовує мороз.

А в доярки сни —

немов сонети,

Мов короткі спалахи мімоз.

Хоч не спала,

треба встати рано,

Перейняти пружну хвилю дня,

Досхочу напитися туману

Та й піти до ферми навмання.

Там, де справу обрано навіки,

Розбудивши вистужену рань,

Залюбки течуть молочні ріки

В океан надій і сподівань.

І дарма, що хата небагата,

Що лунка світлиця не музей,

Є любов і діти, мов доплата

За печаль недоспаних ночей.

Дівчинці і хлопчику малому

Стільки ще не вділено добра...

І вона збирається додому,

Поспіхом умившись із відра.

Мов злякавшись лютої

нагайки,

Що вночі під вікнами блука,

В рукаві старенької куфайки

Притаїлась пляшка молока.

Так приємно двері відчиняти,

Проганяти втому із лиця,

Цілувати рідні рученята,

Чути ніжно мовлені слівця.

Не закути долю берегами,

Тож моліться, люди і боги,

Щоб розтали в неї під ногами

І лихі намови, і сніги.