Вівторок, 12 грудня 2023 року № 50 (20042)
http://silskivisti.kiev.ua/20042/print.php?n=53459

  • Неоголошена війна

З нетерпінням і надією

Михайло ВЕДМІДЬ.

НАЙГАРЯЧІШЕ минулого тижня, втім, як і кількох попередніх, було поблизу Авдіївки на Донеччині. Окупанти не припиняли спроб просунутися якомога далі й захопити Авдіївський коксохімічний завод. Вони атакували невеликими піхотними групами, активно застосовуючи велику кількість дронів.

За словами речника Сил оборони Таврійського напрямку Олександра Штупуна, зараз на Авдіївському напрямку воюють понад 40 тисяч російських військових. Загарбники, щоб надолужити втрати, передислоковують туди резерви підрозділів «Шторм» і мобілізований особовий склад, якому бракує підготовки та продовольства.

Ось як описує те, що там відбувається, начальник служби зв’язків із громадськістю 47-ї бригади Дмитро Лазуткін: «Ситуація залишається вкрай складною. Ворог не припиняє атак. Вони намагаються захопити Авдіївський коксохімічний завод. Буквально вчора наші бійці знищили там ДРГ (диверсійно-розвідувальна група. — Ред.) — мінімум 15 людей було ліквідовано. Відзначилися головний сержант Святенко і молодший сержант Дмитро Семеник».

За його словами, вже кілька днів поспіль у місті «постійно гримить». Російські окупанти атакують, скидають КАБи (керовані авіаційні бомби. — Ред.), бувають такі періоди, коли кожні 30-40 хвилин щось прилітає в Авдіївку та її околиці, зокрема й на територію коксохіму.

Лазуткін повідомив, що загарбників під Авдіївкою попри їх величезні втрати, які у кілька разів перевищують втрати ЗСУ, не стало менше: «Постійно лізуть хвилями. Зазвичай це невеликі піхотні групи — 10, 12, 15 людей, іноді залучається техніка. Дуже багато у них дронів, дронів з тепловізорами. У нас вони теж є, але зараз іде зміщення паритету не на нашу користь». Дмитро Лазуткін наголосив, що бійцям бригади бракує високотехнологічних засобів через їх велике використання, хоча волонтери й намагаються якомога більше допомогти державі у цьому питанні.

На інших ділянках фронту суттєвих змін минулого тижня у порівнянні з попередніми не відбулося.

У п’ятницю, 8 грудня, Президент Володимир Зеленський провів чергове засідання Ставки Головнокомандувача. Глава держави наголосив, що нині основне завдання, яке стоїть перед країною, — не дати російським загарбникам узимку перехопити ініціативу.

Чи вдасться військовим виконати таке завдання? Багато в чому це залежатиме від надання Україні партнерами і союзниками, передусім США, військової та іншої допомоги, зокрема й фінансової. Керівник Офісу Президента України Володимира Зеленського Андрій Єрмак минулого вівторка заявив, що відстрочення американської допомоги Києву, яке обговорюється в Конгресі США, може створити «великий ризик» того, що Україна програє війну росії.

Тривожне попередження. Раніше таких песимістичних прогнозів у публічній площині українське військово-політичне керівництво намагалось уникати. Проте небезпечна ситуація, яка склалась в Америці внаслідок внутрішньополітичної боротьби та протистояння демократів і частини республіканців, змушує передбачувати різні варіанти подальшого розвитку подій, які можуть дуже негативно позначитися на подальшій долі нашої країни, якщо вона залишиться сам на сам із об’єктивно потужнішою за неї країною-агресоркою під керівництвом охопленої імперськими амбіціями людини.

Чинна адміністрація на чолі з Джо Байденом робить усе можливе, аби не сталося найгіршого. Президент США назвав абсолютною помилкою перспективу можливої відмови від допомоги Україні, яка протистоїть агресії росії. «Відмова від підтримки України — це просто абсолютне божевілля», — наголосив Байден. Він пояснив, що така відмова суперечить інтересам Сполучених Штатів і пообіцяв, що його адміністрація таки доб’ється виділення коштів для України.

Свого шефа підтримала міністр фінансів США Джанет Єллен, яка заявила, що ситуація з фінансуванням України дійсно складна. «Ми можемо вважати себе відповідальними за поразку України, якщо нам не вдасться надати Україні це фінансування», — абсолютно відверто попередила вона і пояснила, що «в України просто закінчуються гроші».

А без грошей — як без води…

Нагадаємо: у вересні Білий дім звернувся до Конгресу з проханням схвалити пакет додаткового фінансування обсягом 106 мільярдів доларів, що містить понад 61 мільярд доларів фінансування для нашої країни, а також видатки на допомогу Ізраїлю, Тайваню і захист власного кордону.

Тим часом міністр оборони України Рустем Умєров, перебуваючи з візитом у США, в ефірі одного з тамтешніх телеканалів стверджував, що українські військові пройшли дві лінії оборони російських військ і зараз перебувають між другою і третьою — останньою. За його словами, після повномасштабного вторгнення Збройні сили деокупували 50% території України та перемагають росію на нашій землі. Також Умєров наголосив, що Україна має план із визволення територій на 2024 рік.

Очільник Міноборони зазначив, що вихід на кордони 1991 року залишається стратегічною перемогою для України. На запитання журналіста про те, чи можливе врегулювання, якщо війна розтягнеться на роки, Умєров відповів, що цивілізованому світу має бути соромно, якщо це станеться. «Це буде тривати і знищувати демократію», — заявив Умєров і закликав американських партнерів продовжувати підтримувати Україну, адже в національних інтересах США — дати відсіч авторитарним режимам.

Заява міністра оборони про те, що українські війська вже подолали дві лінії російської оборони, викликала неабиякий, м’яко кажучи, інтерес. Адже раніше про таке просування ЗСУ не було жодної інформації. Принаймні для широкого загалу. Зрозуміло, що у всіх так чи інакше причетних до ситуації виникли запитання. Тож трохи згодом у пресцентрі Міністерства оборони опублікували роз’яснення слів міністра. Там зазначили, що українські військові справді на певних ділянках фронту ведуть бойову роботу між другою і третьою лініями оборони. Проте оборонне відомство наголосило, що назви конкретних напрямків, де це зроблено, та на якому етапі перебувають конкретні операції, повідомлять відповідні підрозділи відповідно до протоколів комунікації.

Ну що тут сказати? Чекатимемо. З нетерпінням і надією.