• Люди, обставини, війна

А понад усе тут — Україна

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

Фото автора
і з відкритих джерел.

Урок у майбутніх кухарів.

Ігор Гаєвий із захисником Юрієм Коржем.

…НОВЕНЬКІ двері Бахмутського центру професійно-технічної освіти, що нині працює в Гощі, прочиняю рівно о восьмій. І відразу ж (інтуїтивно відчула, що це саме він) зустрічаюся з директором Ігорем Гаєвим: «Ви до мене?».

— Тут у нас навчальні класи — інформатика, математика, інші предмети. Тут — лабораторії за фаховим спрямуванням, — керівник центру пропонує подивитися, що вийшло із перепрофілювання приміщення поліклініки у навчальний заклад. — Навчально-науковий центр за професією «швачка» перенесли сюди з Бахмута. Тепер створюємо подібний за спеціалізаціями електромонтер, електрослюсар, електрозварник та черговий електропостачання. А це — кімната для приготування їжі, поруч — побутова з двома пральними машинами. На другому поверсі маємо вітальню, де проводимо переважну більшість заходів. Ще в кількох кімнатах проживають учні, що приїхали з нами, переважно діти-сироти. Комунальні послуги, заробітну плату персоналу та стипендію для студентів фінансує держава.

У Бахмуті цей потужний заклад професійно-технічної освіти готував фахівців з 12 робітничих професій. Із перших днів війни він став гуманітарним центром, прийнявши земляків із Попасної, де вже тривали бої. Затим поїхали люди з Сєверодонецька, із розбомбленого Соледара…

«Одночасно налагодили пошиття білизни та розвантажувальних жилетів для наших захисників. Поруч удень і вночі були мої бойові заступниці Ганна Макарова, Оксана Захарова, Людмила Калініченко. Нині всі вони працюють тут, переїхали разом із родинами. А пані Роксоліна Букчачийська переїхала із сім’єю з окупованого Приморська, що на Запоріжжі», — знайомить з ядром колективу директор.

…У квітні 2022-го зрозуміли: треба виїжджати самим і рятувати заклад.

«Від колег з Української інженерно-педагогічної академії дізнався про Миколу Панчука, голову Гощанської територіальної громади на Рівненщині, що зацікавлений у професійно-технічному навчальному закладі, — розповідає Ігор Гаєвий. — Зустрілися з ним, Микола Миколайович одразу ж підтримав не лише релокацію, а й запевнив у допомозі з житлом для працівників».

І закипіла робота. Спершу із Бахмута вдалося вивезти новенькі швейні машини на мільйон гривень, аби готувати швачок. Обладнання для підготовки інших фахівців із допомогою військових вивозили до Гощанської громади різними шляхами.

Тим часом депутати Гощанської селищної ради одноголосно підтримали рішення про передачу в оренду Бахмутському центрові професійно-технічної освіти приміщення поліклініки. Саму ж поліклініку було вирішено перемістити на територію лікарні: місця цілком вистачає, та й пацієнтам зручніше.

Той-таки Микола Панчук познайомив Ігоря Гаєвого із жителькою Гощі Валентиною Музичкою, яка нині працює старшим майстром.

«Разом із пані Валентиною ми проїхали всю громаду вздовж і впоперек: зустрічалися з учнями, з батьками, розповідали про наш навчальний заклад, який запрацює в Гощі з вересня 2023-го, запрошували на навчання», — веде далі директор.

Перепрофілювали поліклініку під навчальний центр власними силами. Причому зробили це за літо: працювали від ранку до смеркання, адже пообіцяли учням Перше вересня!

«Нам допомагали всі: громада, Рівненська обласна військова адміністрація, благодійні фонди «Восток SOS!» та «КримSOS!», представництво ЄС-ПРО ООН, благодійний фонд Віктора Щербачука, підприємці, організації, католицька та лютеранська церкви. І напрочуд щирі люди, які просто приносили на квартири, де оселилися наші співробітники, харчі або, приміром, постіль. Перші підручники до нас приїхали з Луцька, затим — від рівненських навчальних закладів, потім отримували їх звідусіль Новою поштою. Війна виявила найкращі якості українців. Низький уклін вам, добрі люди», — не втомлюється дякувати Ігор Гаєвий.

Першого вересня в Гощі гостинно відчинив двері професійно-технічний навчальний заклад, якого тут ніколи не було. Довгоочікуваний дзвінок покликав за парти 575 учнів, 30 відсотків яких — мешканці Гощанської громади. Він лунав так голосно, що, здається, чули його далеко-далеко: Бахмут і Гоща — разом. А понад усе тут — Україна.

Профтех працює у змішаному форматі: хтось долучається із Житомира, хтось — із Дніпра чи Івано-Франківська. Уроки фізкультури проводять у спортзалі територіальної громади, автослюсарів та водіїв навчають на базі міжшкільного комбінату, з яким уклали угоду співпраці.

Голова Гощанської селищної ради Микола Панчук так бачить свою мету і покликання на посту: «Стратегія розвитку нашої громади, в якій майже 24 тисячі жителів, пронизана усвідомленням: людина — головна цінність і капітал. Не ресурс, а капітал, бо ресурс вичерпується, а капітал примножується. Освітяни з Бахмута, безперечно, підсилили потенціал та інвестиційну привабливість громади. Зараз обладнуємо для їхнього проживання приміщення в Тучині, щоб нові жителі закріпилися тут. Раніше наші діти їхали вчитися деінде і вже зазвичай не поверталися. Нині ж батьки дякують за можливість здобути їм затребувану на ринку праці професію поруч домівки. Робочих рук дуже потребуємо: у постійному попиті швачки, кухарі, кондитери. Будується цегельня, де потрібні і слюсарі, й будівельники, і електрики. Якщо потенційні інвестори знатимуть, що тут є спроможності для підготовки кваліфікованих кадрів, вони, звісно, обиратимуть нашу громаду».

Ось така філософія розвитку — що тут іще додати?

Саме була в училищі, коли приїхав військовий Юрій Корж на броньованому авто, яке придбала для його бойового підрозділу рідна громада. До збору долучилися і в училищі — тут уже двічі проводили ярмарки, тож зібрали кругленьку суму.

У кабінеті директора — бойові прапори «Азова» та інших підрозділів з автографами наших захисників. Усі знамена пройшли через передову, і в цьому їх особлива цінність. Ні, не так: вони безцінні.