Прокляття до сотого коліна

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Фото автора.

На місці падіння ракети.

Уламок «Іскандера».

У передноворічні дні й одразу ж на початку нового року рашисти били по Україні шахедами і ракетами. Мабуть, найбільше дісталося Харкову. Як і у першу добу вторгнення, й наступні, на місто, його житлові квартали знову летіли «іскандери», що несуть кожен по пів тонни смертельної вибухівки. Традиційно гатили з околиць російського Бєлгорода і переробленими зенітними ракетами С-300. Час їхнього підльоту до міста надзвичайно короткий, тому люди не встигають дістатись укриттів.

РОСІЯНИ знімали на свої телефони, як ракети вилітають із передмістя, аби через секунди поцілити в житлові будинки у столиці Слобожанщини, радісно коментували, викладали в Інтернет. Називали це помстою, виправдовуючи нелюдські злочини. Не лише сьогоднішні, а й ті, що чинили на українській землі протягом кількох століть.

До нинішньої війни, що, як закарбовано на російській медалі про захоплення українського Криму, розпочалась 20 лютого 2014 року, бєлгородці любили відвідувати Харків. До речі, у часи УНР, за гетьмана Скоропадського, Бєлгород, як засвідчують світлини 1918 року, входив до складу України. Там мешкали козацькі нащадки, що заселили ті землі. Це потім, вже у складі рф, вони стали манкуртами… Чимало білгородців свого часу закінчили харківські виші. Якщо не всі, то кожний другий має родичів у нашому місті. До Харкова жителі росії приїздили на вихідні — гуляли, їли, пили, скуповувалися. Користувалися нашими аеропортом і залізницею, аби виїхати на відпочинок за кордон. На вокзалі завше чатували таксисти, які прагнули підзаробити, й підвозили сусідів до кордону.

Російській владі, звісно, як скабка в оці був красень Харків із його парками, театрами, численними кафе, багатими базарами, супермаркетами з високо­якісними продуктами. Тому й облаштували штаб-квартиру однієї з найбільших світових компаній, а тепер спонсора тероризму — «Газпрому» в Бєлгороді, аби зробити місто таким, щоб йому заздрили українці. Можна тільки здогадуватись, які суми податків ішли до місцевого бюджету! За ці кошти вони будували дороги, газифікувалися, з провінційного педінституту розбудували університет. Спершу до нього довгим рублем переманили чимало харківських викладачів, а коли трішки підучилися від них, то вказали на двері... Однак усе одно бєлгородці продовжували масово їздити розважатися до Харкова. Мабуть, нехай і підсвідомо, манили їх вільний дух, шляхетність, освіченість столиці Слобожанщини. От і рвалися сюди. І… люто заздрили.

«Еті хахли абарзєли так жить», — не раз чули харків’яни під час Євро-2012 від росіян, які з ранку до ночі напідпитку вештались вулицями міста. Місцевий олігарх Владлен Ярославський (той, що обіцяв продати свою яхту, аби допомогти стікаючій кров’ю країні, проте обіцянки не дотримав) запросив тоді, напередодні чемпіонату, бєлгородський «бомонд» до Харкова на відкриття нового стадіону. Влаштував бучний бенкет у ресторані: дорогі горілка, вина, шампанське, червона і чорна ікра, інші делікатеси — їж, пий скільки влізе… А тепер, коли Ярославський мовчки відсиджується за кордоном, 30 грудня «дорогі сусіди-брати» ракетою поцілили в його готель «Харків-палац», що збудували до Євро-2012. До речі, об’єктів Ярославського, товариша російського олігарха Дерипаски, рашисти довго не чіпали...

Мені пригадується коментар однієї московитки, яка на початку війни так пояснила причину нападу рф на Україну: «Ані хатєли жить лучше нас». А тепер безліч таких самих недолугих ще й повторюють за своєю кремлівською владою, що ми фашисти. Не вони, які напали, вбивають, ґвалтують, грабують, створюють концтабори для полонених українців... Воістину, мав рацію Вінстон Черчилль, що фашисти майбутнього зватимуть себе антифашистами. Праві й ті, хто вважає рашизм найжорстокішою, найпідлішою формою нацизму.

Жорстокість повсякчас намагається надягти на себе овечу шкуру, підлість та заздрість переряджається у шляхетність. Ось чому обстріл Харкова другого січня російські терористи пояснюють помстою за удар українців по Бєлгороду. Їхнє ППО збивало наші дрони й ракети, котрі летіли на тамтешні аеродром та військові об’єкти, над головами своїх громадян — від чого й жертви... Росіяни самі це визнали! А до того, 29 грудня, рашисти випустили по Харкову 22 ракети, націлені на центр міста та житлові квартали. Потім був ще один наліт... І ось цей, найстрашніший, 2 січня. Майже сотня поранених, серед яких діти. Деякі з них у дуже тяжкому стані. Одна жінка загинула. За ці кілька днів унаслідок ракетних атак серйозних руйнувань дістали понад 130 будинків, багато родин у морози залишились без оселі. Про кількість потрощених вікон у місті годі й говорити! Начальник обласного слідчого управління Нацполіції Сергій Болвінов каже, що вибухотехніки зробили докладний аналіз та перевірку уламків і дійшли висновку, що по центру Харкова росіяни били «іскандерами». Тільки люди без совісті можуть прикриватись якоюсь там помстою, знаючи, що пів року перед цим виробляли і накопичували ракети для масованих ударів по всій Україні.

А два роки перед цим, коли вони вторглись у мирну країну, за що була помста? Ні, це геноцид, який благополучний світ, що продовжує радісно відзначати новорічні свята, ніяк не може визнати. Таких ракетних ударів новітньою зброєю не зазнавала жодна нація, жодна країна.

На новий рік, відвідавши військовий госпіталь, в якому лікуються російські військові, а точніше — міжнародні злочинці, путін варнякав щось про гуманність, високоточні удари нібито по військових об’єктах... Тим часом я виїздив на місця воєнних злочинів, учинених рф, залитих кров’ю невинних людей, і чув, як харків’яни проклинали путіна і росіян, що його славословлять, до сотого коліна.