• До джерел

«Просвіті» — 155 років

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

«Просвіта» і просвітяни… Вони завше там, де українцям найважче. Так було 155 років тому, коли в середовищі галицької інтелігенції виникла ця громадська організація — унікальне явище в українській та світовій культурі. Тоді, 1868-го, українці не мали власної держави, але на сторожі нашої мови, історії та духовності постала «Просвіта».

ТАК Є і сьогодні, коли вороги-росіяни не хочуть змиритися з існуванням незалежної України: нищать і плюндрують не лише святу нашу землю, а й цвіт нації.

Саме тому 155-річчя заснування «Просвіти» на Рівненщині відзначили зі схиленими в скорботі національними прапорами. Однак із незламною вірою в нашу перемогу та гідне майбутнє України.

«Заради цього ми потужно тримаємо просвітянський фронт: нині українці припадають до своїх витоків як до цілющого життєдайного джерела», — стверджує голова Рівненського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка Іван Вєтров.

Його виступ в органній залі обласної філармонії був насичений конкретними фактами допомоги нашим захисникам та людям, яких жорстоко вигнала з рідних домівок війна. Вже першого її дня обласне об’єднання «Просвіти» перетворилося на цілодобовий штаб для забезпечення їхніх нагальних потреб. Просто-таки на марші долучили до святої справи українців в Америці, Великій Британії, Німеччині, Польщі, інших країнах. Працювали за алгоритмом «сьогодні на сьогодні»: тільки-но необхідні речі (рації, оптика чи ліки) прибували в обумовлене місце, як одразу прямували до адресатів. Необхідні для захисників позашляховики їхали за маршрутами Швеція — Рівне — Бахмут та Бельгія — Рівне — Краматорськ.

«Не давало спокою одне — бюрократія. Адже кожна година вимушеного простою з оформленням автівки — то чиєсь утрачене на фронті життя», — ділиться наболілим Іван Вєтров.

Потреби оперативно змінювалися: спальники, прилади нічного бачення, медичні інструменти для прифронтових лікарень, генератори… Рівненські просвітяни встигали їх забезпечувати! А ще для закладів освіти Харківщини, Херсонщини, Чернігівщини передали 150 комп’ютерів, чимало національної символіки, адже рашисти нещадно нищили її…

І не втомлюються боротися з окупантом пером, проникливим українським словом: ідеться про акції «Борімося — поборемо!» та «Лист солдату». Радісні обличчя бійців, які читали зовсім не дитячі за змістом дитячі твори, стали для просвітян найвищою винагородою. Учасники ж обласного творчого конкурсу «Перло многоцінне», який цього року «Просвіта» провела 21-й раз, отримали нагороди тут таки, на урочистостях. До дипломів переможців різних ступенів вирішили додати «Календар патріота» — цінну, насамперед духовно, річ. Ту, яка сьогодні має стояти на покуті в кожній українській домівці. Її автор — член міської організації «Просвіти» Ірина Сичик.

Натхнення та справедливої люті до ворога переможцям і їхнім наставникам додали виступи солістки-органістки та камерного симфонічного оркестру обласної філармонії: скромні, але патріотичні. Ось воно, натхнення, яке володіє юними серцями! Бо слово, що йде з глибин небайдужих душ, — також над­потужна зброя проти ворога.

Після завершення урочистостей право покласти квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку мали переможниця конкурсу — учениця 10-го класу Млинівського ліцею № 2 Аліна Шевчук та ветеран «Просвіти» Іван Кур’янік.