Доставка із «сюрпризами»

Микола ЮРЧИШИН.

ТЕЛЕФОННИЙ дзвінок від нашої постійної передплатниці з Ятранівки Уманського району Черкащини Марії Тимофіївни Джеваги не порадував. «У нашому селі була прекрасна листоноша, котра вчасно доставляла людям пенсію, періодичні видання, допомагала сплачувати комунальні рахунки, — розповіла вона. — Так її скоротили. Натомість у село почала приїжджати так звана пересувна пошта. І що ж? Я і досі не одержала п’яти номерів «Сільських вістей» — за 17-те та 31 жовтня, сьоме і 21 листопада та 12 грудня минулого року. Ось такі «сюрпризи» нам підносить реформована паном Смілянським Українська пошта. Доки це триватиме»?

На прохання редакції у справу втрутилась Ольга Миколаївна — фахівець Черкаської обласної філії Укрпошти. Вона негайно доручила розібратися з цією справою терменеджеру Уманського центрального відділення поштового зв’язку Лілії Василівні Телепенько. За кілька днів М. Джевага повідомила, що недоодержані номери «Сільських вістей» нарешті принесли, перед нею вибачились і запевнили, що більше такого не повториться.

Оперативно відреагувала Черкаська обласна філія і на лист Віри Іванівни Кислої із Новодмитрівки Золотоніського району. Вона попросила дочку передплатити їй «Сільські вісті» на перше півріччя 2024 року за індексом 91213. Але на пошті оформили передплату за індексом 61019, тобто на 26 гривень дорожче. Тепер винних змусили повернути передплатниці різницю з власної кишені.

Телефонує давня шанувальниця «СВ» з Городківки Бердичівського району Житомирщини Надія Павлівна Капусняк. Їй не доставили двох останніх номерів за минулий рік. Мусила втрутитись спеціаліст Житомирської обласної філії Укрпошти Тетяна Миколаївна Голишевська. Наступного дня газети знайшли і вручили адресатці.

Та ось ще один тривожний лист із Житомирщини. Цього разу від Катерини Михайлівни Михайленко з Квітневого Житомирського району: «Коли створювали пересувну пошту, селян запевняли, що листоноші доставлятимуть кореспонденцію до кожної оселі. Я неходяча. Тому з нетерпінням чекала у грудні «Селяночку». А її не несуть. Попросила сусідку запитати листонош, у чому річ. Наступного дня вона приносить мені лише два номери «СВ». А ще два номери, сказала, десь пересувна пошта запроторила. Навіщо я тоді гроші платила, щоб так нахабно крали передплачені мною газети?»

Тетяна Голишевська пообіцяла ретельно розібратись і з цими кричущими фактами та повідомити редакцію про вжиті заходи.

У подібній ситуації опинивсь і Михайло Олексійович Щербина з Гвоздавки Другої Подільського району Одещини. Останній номер «СВ» він одержав за 12 грудня. Решта невідомо куди поділася. Після втручання редакції газети довезли, хоч Михайлові Олексійовичу в його поважному віці довелося долати кілька кілометрів до центру села, аби їх забрати. Що не кажіть, а «сюрпризи» — на кожному кроці!

Обурливого листа написав до редакції незмінний передплатник «Сільських вістей» із селища Семенівка Кременчуцького району Полтавщини Іван Іванович Пасічник. За листопад минулого року йому принесли тільки два номери — за 14-те та 18-те числа, у грудні — жодного. «Оце так дореформувалися, — нарікає чоловік. — І вам не соромно, так званий ефективний менеджере?»

Кореспондент «СВ» розповів про цього листа телефоном Світлані Олексіївні — працівниці передплатного відділу Полтавської обласної філії Укрпошти. Вона пообіцяла ретельно перевірити факти, зобов’язала підлеглих відшукати недоодержані номери і притягнути винних до адміністративної відповідальності.

А що коїться із доставкою преси і в самому серці України — місті Київ. «Це просто жах! — бідкається жителька столиці Валентина Євдокимівна Голець. — Мій будинок обслуговує 230-те відділення поштового зв’язку. Раніше тут працювали три листоноші, згодом залишили одну. А на сьогодні нема жодної. І ось мій чоловік, якому вже за 80, змушений сам їздити, щоб отримати за мене і за себе пенсію та періодичні видання. І так роблять чимало наших друзів і знайомих. У багатьох не вистачає часу, бо на роботу треба вчасно приїхати, а перед цим дітей відвести у школу чи дитсадок. А що робити немічним, які взагалі не можуть пересуватися? Але, як бачимо, людські біди поштовому керівництву ні до чого. Чи зміниться щось на краще у 2024-му?»

Будемо на це сподіватись. І піддавати нещадній критиці тих, хто затримує доставку періодичних видань та пенсій нашим читачам.