Архів
Вівторок,
30 січня 2024 року

№ 5 (20049)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • З редакційної пошти

Про «світле» минуле

Анатолій ГАЙВОРОНСЬКИЙ.

с. Спаське

Дніпровського району

Дніпропетровської області.

ТРАПИЛИСЯ мені люди мого віку, які не могли приховати ностальгії за колгоспним ладом. То для них, а також для молоді трохи історії.

Чи знаєте ви, приміром, чому селяни в СРСР вирубували у своїх присадибних садках фруктові дерева? Та тому, що комуністи запровадили драконівські, непосильні податки на них. На кожне дерево і навіть на кожне деревце. Не маєш грошей платити? Не біда. Брали «натурою» — вовною, м’ясом, молоком, яйцями, овочами і тими ж фруктами. От чоловіки і хапалися за сокири. Рубали і плакали, а жінки ще більше. Адже вирубували яблуні, груші, сливи та вишні, які ще їхні діди саджали.

Також моя мама згадувала, як зобов’язували вивозити на колгоспні поля… відходи з нужників. Як добрива. Селяни самі мусили клозет вичистити, а вичищене в степ, куди бригадир вкаже, вивезти. Або й винести, якщо не маєш чим вивезти. Нікого не хвилювало, як це ти робиш. Але віддай, вивези, і квит.

Нарешті, чи знаєте ви, що рідна держава обкладала всіх колгоспників, які мали корів, натуральним податком — 220 літрів на рік? Умри, але здай. Горбиться селянська родина на корову, щоб діточок прогодувати, однак молоко здавай на заготівельний пункт. Якщо хто не в курсі, як воно, те молоко, людям дістається, спробуйте день косою помахати, щоб на сіно накосити. Я махав, знаю. А сіно потім скиртувати не пробували? Теж скажу, що не ложкою за столом сьорбати.

А якщо ви тримали бодай десяток курей, то улюблена держава робітників і селян знову тут як тут: зобов’язувала здати 180 — 250 яєць на рік. Бо своїми забезпечити пролетаріат країна рад ніяк не могла. Точнісінько так і на кожну свиню, з якої потім мусиш здерти шкуру і здати на чоботи та портупею, також існував податок.

Це все на додачу до важкої і виснажливої, з раннього рання і до темної ночі, роботи в колгоспі. Вам доводилося полоти і проривати буряки? Це не розгинати спини, поки не дійдеш до кінця рядка. Після третього, четвертого ти її уже й не розігнеш. Або хто знає, що таке постійна робота біля корів, телят або свиней? Це з четвертої ранку і до заходу сонця щодня без вихідних. І практично задарма, бо що таке 40-60 рублів платні на місяць? І лише з 1966 року почали платити. А до того цілих 36 літ колгоспники гарували за так звану натуроплату. За «трудодні», якщо й це хтось забув. Спромігся заробити за день той трудодень — в урожайний рік восени отримаєш на нього, в кращому разі, два кілограми зерна. Частіше виходило менше. Частіше в середньому 600 грамів. Особливо коли не виробив за сезон належної кількості трудоднів. А хочеш ще й гроші готівкою мати, то продавай нараховане тобі збіжжя колгоспу. За ціною вдвічі нижчою, ніж держава його в колгоспу купувала.

Запитаєте, як же люди не тікали з такого «раю»? О, тікали, ще й як! Не всім, проте, аж ніяк не всім це вдавалося, ось у чому річ. Адже в Радянському Союзі, де так «вільно дихала людина», селян зробили кріпаками. Виїзд із колгоспу практично був заборонений. Неможливий. Бо паспортів селянам не видавали. А куди ти поткнешся без паспорта?

Моєму батькові поталанило. Підлітком колгосп направив його вчитися на тракториста у Старобешеве. Після навчання відразу забрали служити в армії. А після армії за «комсомольською путівкою» завербували «піднімати цілину». Це вже, хочеш чи не хочеш, а паспорт видай. З паспортом же куди душа забажає, туди й вирушай потім. Так наша сім’я вирвалася з колгоспу і опинилася в державному підприємстві — радгоспі.

Радгосп же — це вже зовсім інша річ. Хоч платили теж мало, але все ж не мізерні копійки. А головне, пенсійний стаж ішов державний, а не колгоспний. Бо знаєте, що таке колгоспна пенсія? Це 12-18 рублів на місяць. А хто за свій вік так і не спромігся досягти необхідної кількості трудовиходів на роботу, нараховували лише п’ять чи тільки три рублі. Як хочеш, так і доживай на них.

Я міг би ще багато чого сказати навздогін радянському колгоспному ладові, але не велика це радість — бути свідком «світлого» минулого…

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Гряде скорочення виплат
Читати
Водогін майже прокладено
Читати
До освіти крізь терни
Читати
Аварії почастішали
Читати
Посилюють вітчизняний видобуток
Читати
Продовжують копати вугілля
Читати
Авто на мільярди
Читати
Стверджують, що були збитковими
Читати
Урожай попри труднощі
Читати
Визначили дати проведення НМТ
Читати
Медаль тепер не важлива
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове