«Чорні» старателі на «білому коні»

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

Нещодавно поліція затримала групу місцевих жителів, що нелегально видобували бурштин у Сарненському районі на Рівненщині. Та ще й на заповідній території.

ХІБА Ж це новина, запитаєте. Адже область давно зажила сумнозвісної слави такої собі кримінальної «столиці» незаконного бурштинового промислу. До того ж під час війни, яка має багато темних похідних, ділки активізувалися. Судячи з розмаху, про який цього разу широко відзвітувала поліція, вівся просто-таки повноцінний промисловий видобуток: тут тобі й дорогі авто із підвищеною прохідністю, й квадроцикли, і купа спецтехніки… Затримання скидалося на бойовик: усіх поклали на сніг (його на Поліссі не бракує), дали команду не рухатись… «Улов» виявився вагомим: понад 200 кілограмів бурштину-сирцю крупної фракції, який оцінюють у 4,5 мільйона гривень. Що буде далі й чим усе завершиться, побачимо.

У складі злочинної групи з восьми осіб виявився депутат однієї з територіальних громад — оце так прикриття! А підпільні майстерні з первинної обробки каменю ці дебелі чоловіки облаштували просто у власних помешканнях та у перевірених людей: як-не-як, а за незаконний видобуток та переробку передбачена карна відповідальність. Бо наприкінці 2019-го парламент ухвалив два очікувані «бурштинові» закони. Нелегальним копачам відповідно до букви останніх загрожує від чотирьох до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Та, вочевидь, на рівненському Поліссі не надто бояться кримінальної відповідальності. Позаяк легалізуватись, як бачимо, не поспішають. Хоча частина колишніх старателів на таку можливість, передбачену законодавством, пристала: почали об’єднуватися й викуповувати спецдозволи на користування бурштиновими надрами через електронні аукціони. Їх активно проводять Держгеонадра на електронному майданчику «Прозоро». Приміром, у воєнному 2022-му ціна на окремі ділянки зростала в 60 і навіть у 90 разів (!) від стартової — і це були площі до 10 гектарів!

Тодішній голова ОВА Віталій Коваль радів: від продажу 60 спецдозволів до Держбюджету надійшло перших 100 мільйонів. Ще 7,3 мільйона рентної плати отримали громади, на території яких уже ведеться видобуток. Бо, за законом, 30 відсотків ренти спрямовується до місцевих бюджетів. Уже не кажу про легальні робочі місця та податки.

Зізнаюся: в мене також зажевріла надія на «відбілювання» бурштинового ринку бодай після 30 років нашої незалежності. Звичайно, особливих ілюзій щодо «чорних» старателів не було. Але нині вони, здається, знову на «білому коні». Міркуйте самі: у переддень Нового року біля Старого Села (це майже на кордоні з білоруссю) затримали водія буса, який перевозив 309 кілограмів бурштину, що ледь умістився в 14 мішках! Звісно, без жодного документа. І це тільки один, так би мовити, не вибірковий випадок зі стрічки новин…

Отже, «чорні» схеми працюють, наш бурштин за кордон прямує, на торгах на біржах з’являється. Під «прапорами» яких країн, залишається лише здогадуватися. Тобто поки одні поліщуки мужньо захищають Україну від ворога, інші, не виключено, роблять із ним бізнес. Нонсенс? Ще і який!

А ось і «вишенька на торті»: аукціон, який Держгеонадра планували на 4 січня, не відбувся. Бо не знайшлось охочих купити ділянку Часова-77 неподалік села Кухітська Воля немаленькою площею 45,7 гектара. Початкова вартість лота становила майже 8 мільйонів.

Дивно, чи не так? Щойно, як мовиться, не було відбою від покупців — і раптом… А може, причина в іншому? Може, на Полісся просто повернулися «накатані» десятиліттями схеми? Дуже схоже.

Тим часом вийшли на волю учасники злочинної групи, яка 2017 року поблизу села Люхче Сарненського району влаштувала розбій зі стріляниною. Тоді за бурштин загинули люди. Міцні хлопці дістали чималі терміни ув’язнення — переважно по 10 років. Утім, відсиділи по п’ять і, за законом Савченко, попрощалися з нарами. Як гадаєте, до «білих» чи до «чорних» старателів вони пристануть?

І все це — за умов, коли половину головного кошторису країни 2024-го мають сформувати наші західні партнери. А «місячні пейзажі» тільки на Рівненщині дорівнюють 10 тисячам гектарів землі, в тому числі заповідних: це більше, ніж площа обласного центру та приміського Квасилова. Що далі?

Такий «місячний пейзаж» замість лісу залишається після видобутку бурштину.