• Запитання — відповідь

Земельний податок

Підготувала Надія ЛЕВЧУК.

«Я пенсіонер, маю у власності пай — 1 гектар 80 соток, який раніше перебував в оренді. Чи маю я сплачувати за цю землю податок?» — запитує Петро Гуцуляк із села Березівка Могилів-Подільського району Вінницької області.

УСІ громадяни України, які володіють рухомим або нерухомим майном, зобов’язані сплачувати обов’язкові платежі або податки державі. Зокрема, власники земельних ділянок щороку мають сплачувати земельний податок, окрім випадків, коли вони звільнені від плати за землю. Відповідно до Податкового кодексу України, плата за землю — це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об’єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Плата за землю віднесена до місцевих податків, тому встановлення ставок земельного податку належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, які встановлюють розміри ставок цього податку виключно в межах ставок, визначених Податковим кодексом України.

Нарахування земельного податку фізичним особам здійснюють податкові органи за місцезнаходженням земельної ділянки на підставі даних Державного земельного кадастру з урахуванням бази оподаткування земельним податком.

Існують пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб. Зокрема, відповідно до ст. 281-ї Податкового кодексу України, від сплати податку звільняються:

_• особи з інвалідністю першої і другої групи;

_• фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

_• пенсіонери (за віком);

_• ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

_• фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Проте таке звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

_• для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 гектари;

_• для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 гектара, в селищах — не більш як 0,15 гектара, в містах — не більш як 0,1 гектара;

_• для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,1 гектара;

_• для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гектара;

_• для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектара.

До переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не внесено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).

Як відомо, власники земельних паїв з 1 січня 2023 року мають сплачувати мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) за кожен гектар сільськогосподарської землі. МПЗ — обов’язковий платіж, який повинен бути сплачений із земельної ділянки, віднесеної до сільськогосподарських угідь. Обов’язок сплати МПЗ покладається на власника земельної ділянки. У випадку передачі земельної ділянки в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ мають сплачувати орендарі або користувачі такої земельної ділянки, проте лише у тому разі, якщо таке право користування зареєстроване належним чином — у Реєстрі речових прав. Якщо така ділянка не перебуває в офіційній оренді і не зареєстровано право на користування в Реєстрі речових прав, то МПЗ сплачує власник землі.

Від сплати МПЗ звільняються окремі власники та користувачі земельних ділянок, що використовуються дачними та садівничими кооперативами; земель запасу невитребуваних земельних часток (паїв); ділянок, які розміщені у Чорнобильській зоні; земельних ділянок, віднесених до с/г угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів.

Для фізичних осіб не нараховується та не сплачується за 2022 рік МПЗ за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих рф територіях України та які засмічені вибухонебезпечними предметами.

Ще раз наголошуємо: якщо земельна ділянка офіційно не передана власником в оренду або інше користування, вважається, що її обробляє власник. Якщо ж вона офіційно передана в оренду, емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, і про це є інформація в Реєстрі речових прав, платником мінімального податкового зобов’язання буде орендар (землекористувач).

Впровадження МПЗ змусить багатьох селян здавати власні земельні ділянки в оренду або продавати їх, оскільки незалежно від того, використовується така ділянка поза населеним пунктом чи ні, все одно є обов’язок щодо сплати МПЗ.