Пам’ять

Микола ЛУКІВ.

Луги забувають торішню траву,

Ліси забувають торішнє листя.

Зерно забуває ріллю степову,

А люди —

своїх попередників лиця.

Та в пам’ять про трави

росте трава,

В пам’ять про листя

тріпоче листя.

Зерно на ріллю здобуває права,

І схожі на предківські наші лиця.