Сніги, що пахнуть м’ятою

Віктор БОЖКО.

с. Вершина Друга

Пологівського району

Запорізької області.

Над маминою хатою

Опівночі летять

Сніги, що пахнуть м’ятою

І гривами багать.

Степами неозорими

Кружляє заметіль,

А з нею попід зорями —

Любов моя і біль.

Жоржиною підтятою

В долоні впала ніч.

Сніги, що пахнуть м’ятою,

Повіяли навстріч.

Засліплюючи погляди,

Як вивірки руді,

Летять до мене спогади

По травах і воді.

Нехай зимою довгою

Мені зігріють путь

Сніги, що пахнуть м’ятою

І дива з нами ждуть.

Живу і свято вірю я:

Гойдаючи блакить,

За ластівкою з вирію

Дитинство прилетить.