• Погода і посіви

Без сюрпризів. Поки що...

Василь ПІДДУБНЯК.

ЛЮТИЙ без снігу — літо без хліба, кажуть у народі.

Останній місяць зими намагається втрутитись у розклад небесної канцелярії і виконати свій план по снігу. Ще є трохи часу, аби надолужити згаяне.

Фахівці Національної академії аграрних наук України (НААНУ) вважають, що нинішні погодні умови холодної пори року сприяли більш-менш обнадійливій перезимівлі озимих. Про це свідчить, передовсім, стан посівів та гідротермічні показники на полях.

«Цьогорічна зима є порівняно теплою, але вирізняється нестабільністю температурного режиму та значною кількістю опадів, — йдеться в огляді НААНУ за листопад — січень. — Для озимих зернових культур такі погодні умови за відсутності сильних морозів не мають негативного впливу на рослини, хоча систематичне амплітудне коливання температури повітря і ґрунту певною мірою знижує їхню стійкість до холодів, особливо близьких до критичних, які малоймовірні впродовж поточного зимового періоду, але цілком можливі, якщо брати до уваги досвід минулих років».

Так, усе може трапитися.

Позаду січень — найбільш холодний місяць календарної зими, попереду — не менш ніж п’ять-шість тижнів перезимівлі й напруженої тривоги хліборобської.

Вчені НААНУ зауважують: «Перезимівля озимих культур ще не завершена. Лютий і березень, звичайно, ще можуть піднести небажаний сюрприз зерновиробникам у вигляді морозів при відсутності снігового покриву на полях, які здатні завдати шкоди посівам. Насамперед — озимій пшениці після соняшнику, де рослини почали зимівлю переважно у фазі двох-трьох листків і найменш стійкі до низьких температур».

Проте, здається, не так зимова погода непокоїть селян, та й весна, як цьогорічне літо. Яким воно буде? Що принесе — збитки чи прибутки? Відповідати на ці запитання синоптикам дедалі складніше.

За останнє десятиліття температура повітря у світі зросла на 2^ОС. Глобальне потепління все дужче відчуває і Україна — зміщуються кліматичні зони. Так, зона Степу (ризикованого землеробства, завважте) перемістилася на північ нашої держави щонайменше на дві сотні кілометрів і вже дісталася навіть Вінниці! А це дедалі суттєвіше позначається на сільському господарстві. І прогнози все тривожніші.

Тут одне очевидно: без розвитку зрошення сільське господарство держави почне занепадати. З огляду на невеселу перспективу ще у жовтні 2020 року була ухвалена «Стратегія зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року».

У вступі до важливого документа зазначалося: «За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, агроресурсний потенціал України дає змогу виробляти сільськогосподарську продукцію в обсягах, що забезпечують харчовими продуктами не менш як 450-500 млн осіб. Сьогодні ці можливості використовуються не більше ніж на третину, хоча Україна у повному обсязі забезпечує свою продовольчу безпеку, є найбільшим виробником та експортером соняшникової олії, третім світовим експортером кукурудзи, четвертим — ячменю, шостим — соєвих бобів, сьомим — курятини».

Чи змінилося щось за цих кілька років? Змінилося, аякже! У гірший бік змінилося, якщо ще взяти до уваги підрив греблі Каховської ГЕС і знищення гігантського водосховища. Але не все впирається у зруйновану греблю. І в погоду, до речі, теж…