• Люди, обставини, війна

Символ життя

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Фото автора.

Якщо не зважати на виття сирен, що по кілька разів на день сповіщають про загрозу обстрілу, заплющити очі, аби не бачити гнітючих руїн університетів, лікарень, будинків, то в Харкові можна знайти приводи для оптимізму. Особливо коли відвідаєш єдину в Україні школу, яка працює в метрополітені. Адже тут, за кількадесят кілометрів од російського кордону, тільки під землею можна облаштувати безпечний простір.

СКІЛЬКИ не намагаються росіяни терором убити місто, попри все життя не припиняється: люди працюють, виховують дітей, школярі та студенти здобувають освіту, у підвалах і бомбосховищах відбуваються мистецькі акції художників та рок-музикантів, театральні вистави. Щоправда, зазвичай не оприлюднюється місце проведення і час початку події. Аби ніхто не навів ракету. Адже відкритою раною на тілі країни є село Гроза неподалік Харкова, де з допомогою зрадників рашисти вбили майже шістдесят чоловік, які зібралися на поминки військового...

Однак головний символ життя міста — це школа в метрополітені. На початку навчального року класи були створені на чотирьох станціях, а наприкінці першого семестру з’явилися ще на одній. Мер Харкова Ігор Терехов каже, що за час існування «метрошколи» учнів у ній побільшало вдвічі.

— Живий контакт з учителем ніщо не може замінити, — певна директорка харківського ліцею №24, а тепер ще й відповідальна від свого району за навчання в метро Ольга Ляпунова. — Ми тут тримаємо свій фронт, освітній: даємо знання, адже вони знадобляться, щоб відбудовувати Україну, Харків із руїн.

Нині в «метрошколі» у дві зміни навчається 2142 дитини у 106 молодших і старших класах. Обладнано 19 кабінетів на станціях «Перемога», «Університет», «Метробудівників», «Тракторний завод» та «Академіка Павлова». Перший і другий класи відвідують «метрошколу» три дні на тиждень, треті й четверті — два. Учні старшої школи також займаються за позмінним графіком.

Для перевезення дітей складено 12 маршрутів, на яких курсує 20 автобусів. Начальник станції метро «Університет» Вікторія Кузнецова опікується також і школою. До її обов’язків належить забезпечення технічних питань: аби працювали інтерактивні дошки й учні мали доступ до Інтернету, щоб кондиціонувалося повітря, у класах було тепло, світло — все згідно з санітарними нормами.

Харкову пощастило, що має метрополітен. У перші місяці повномасштабної війни, коли ворог стояв на околицях міста, тут ховалися від бомб і ракет близько 25 тисяч людей. У підземці в той час також проводилися різні мистецькі акції, художні виставки, виступи музичних колективів. Із дітьми, на психіці яких не могла не позначитися війна, працювали педагоги, аніматори та психологи. Напевне, все це й породило ідею «метрошколи».

Представники ЮНІСЕФ, які відстежують освітній процес в Україні, звертають увагу на те, що рівень грамотності, на жаль, знизився — з читання, математики, інших предметів... Щодо «метрошколи», то вона працює як належить. Зокрема, батьки учнів, які очно відвідують уроки, повністю задоволені навчанням.