• Думки вголос

Не час для політики

Валерій ПЕКАР.

МИНУЛА друга річниця повномасштабного російського вторгнення, і нині Україна в найгіршому становищі від початку війни.

Суспільство втомлене, розколоте чварами. Завищені очікування 2023 року вилились у розчарування навіть для тих, хто не зачаровувався. Той градус єдності й наснаги, що був у перші дні, у багатьох випарувався.

Армія виснажена боями, відсутністю ротації і некомплектом особового складу, нестачею озброєння і боєприпасів, недолугими заявами та нерозумінням, що далі з системою командування. Такої хвилі добровольців, як на початку, вже ніколи не буде.

Бізнес укотре обманутий, коли на виконання нещодавніх обіцянок стосовно припинення тиску були внесені законопроєкти, які все лише погіршують. Частка підприємців, готових просто закритися, сягнула рекордної позначки.

Комунікація між владою і суспільством остаточно припинилася. Сигнали знизу вгору блокуються повністю. Життєво важливі рішення принципово не обговорюються. Чимало гострих новин дізнаємося з іноземних медіа. Єдиний марафон, анонімні телеграм-канали та блогери не здатні ні донести позиції, ні зберегти довіри.

Державна служба фактично на межі зникнення через брак кадрів, низькі зарплати, страх переслідувань навіть за конче необхідні рішення. Недоброчесні крадуть, як в останній день, доброчесні ховаються, наче равлики. Довіра до державних інституцій у цілому вкрай низька.

Політична еліта принципово сконцентрована на рейтингах і виборах, а не на перемозі. Ця хибна система пріоритетів коштує країні щоразу більше.

Іноземна допомога надходить повільніше і в меншому обсязі, ніж потрібно. Проблема нашої невдалої комунікації (слабкі повідомлення та брак каналів) поєднується зі стратегічною розгубленістю самих союзників, які бояться нашої поразки і нашої перемоги приблизно однаково.

Є загроза втрати макрофінансової стабільності, а також різкого падіння курсу гривні та розкручування інфляції (хоч інтенсивна співпраця з ЄС та МВФ може відвернути цю загрозу).

Це все на тлі подальшого поглиблення демографічної кризи, величезної еміграції і внутрішньої міграції, зростання тіньового ринку праці та збільшення числа громадян, які потребують соціального захисту. На тлі згортання демократії, свободи слова, прозорості та підзвітності, місцевого самоврядування й інших основ української життєстійкості. На тлі політичних чвар і комунікаційних провалів.

Ми підійшли найближче за 32 із половиною роки незалежності до стратегічної поразки. За якою руїна, пустка і подальший геноцид.

Саме час схаменутися.

Ціна того, що можна втратити, усвідомлюється в момент втрати.

Тут треба було б написати, за законами жанру, якийсь заклик до дії. У мене його нема. Скоріше, заклик до бездіяльності, адресований групі людей, які керують країною. Припиніть. Просто припиніть політичні ігри, міряння рейтингами та підготовку до виборів. Припиніть розхитувати човен. Посидьте трохи без діла, відпочиньте. Дайте можливість людям видихнути. Дайте можливість парламенту навести лад із терміновими прогалинами в законодавстві, а уряду — в економіці. Дайте можливість армії воювати, а підприємцям працювати. Дайте людям спокій. Час для політики настане ближче до перемоги. Просто припиніть.

Інакше човен потоне і не буде чим керувати.