Дослівно

Сергій Марченко, бізнесмен, громадський діяч.

Цей рік стане роком втрачених ілюзій. Магія співчуття перших місяців після вторгнення закінчилася. Нам більше не будуть допомагати просто тому, що ми сміливі й не даємо себе безкарно вбивати.

У кожної країни є свої інтереси, які їм ближчі й рідніші, ніж будь-які наші проблеми. В кожній країні є опозиція, яка будь-яку допомогу Україні моментально підіймає на щит проти чинної влади під гаслами на кшталт: «А чому ми даємо гроші наших платників податків українцям, якщо у нас самих фермери (рибалки, вчителі, медики, водії чи хто завгодно) голодні?»

Блокування кордонів і намагання сусідів нажитися на нашому горі — не виняток, а правило. Так відбувається за всіх війн. Поки хтось стікає кров’ю, інший намагається шмат його земельки собі відтяти.

Дональд Трамп, імовірний майбутній президент США, говорить, що не варто давати нам зброю просто так, бо в нас є корисні копалини і ми маємо платити ними. І його виборцям це дуже подобається.

Україна має знайти можливість відповісти на ці виклики. Ми повинні відійти від непрацюючої моделі «пожалійте нас» до моделі «допоможіть, бо ми здатні дати вам більше, ніж росія».

Це дуже амбітно, бо важко водночас і воювати, і шукати свою, унікальну, нішу у світовій економіці. Але іншого виходу ми просто не маємо.