• Неоголошена війна

Промовисті промови, або Щоб путін боявся, а не ми

Михайло ВЕДМІДЬ.

СЕРЕД подій минулого тижня, які привернули найбільшу увагу вітчизняних і закордонних ЗМІ, політиків та експертів, — дві промови провідних діячів світової політики: президента Франції Емманюеля Макрона та президента США Джо Байдена.

Перший, перебуваючи у вівторок, 5 березня, з візитом у Празі, заявив, що Франція і Чехія «добре усвідомлюють, що війна повернулася на нашу землю (у Європу. — Ред.), що деякі сили, яких уже не зупинити, щодня посилюють загрозу нападу на нас, і що ми повинні будемо діяти відповідно до історії і мужності, якої вона вимагає». Також Макрон наголосив, що не треба «бути боягузами», коли йдеться про війну росії проти України.

На прихований закид майже миттєво відреагував міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус. Він зауважив, що заклик Емманюеля Макрона до союзників «не бути боягузами» проблеми з військовою підтримкою України не вирішить. На думку глави бундесверу, дискусії про західні війська в Україні чи про те, «що у нас більше сміливості чи менше сміливості», не потрібні.

А вже за два дні, 7 березня, Макрон зібрав на зустріч лідерів парламентських партій Франції і розповів їм про війну в Україні та про те, як варто підтримати Київ. Виступ французького лідера відбувся «за зачиненими дверима», тож про його зміст відомо лише зі слів учасників. Зокрема, депутат Національних зборів Франції Бертран Планше повідомив: «Президент дуже серйозно говорив про необхідність швидкої мобілізації додаткових ресурсів для боротьби з російською загрозою в Україні». А от згідно з коментарями лідерів комуністів Фаб’єна Русселя та ультраправого «Національного об’єднання» Джордана Барделли, Макрон не має наміру встановлювати «жодних червоних ліній» щодо підтримки з боку Франції та допускає можливість відправлення військ в Україну в разі повторного наступу російських військ на Київ чи Одесу.

Така рішучість французького лідера сподобалася не всім. Наприклад, координатор партії «Нескорена Франція» Мануель Бомпар зізнався, що «приїхав на зустріч занепокоєним і поїхав ще більш занепокоєним». Що вже казати про багатьох керівників країн — членів НАТО, яких ідея Макрона налякала не на жарт (і йдеться не тільки про канцлера Німеччини Олафа Шольца). Та й у очільника кремля така войовничість ядерно озброєної Франції викликала не найкращі емоції.

Ще раніше путін зі здивуванням і образою на обличчі прокоментував імовірне прибуття в Україну військ НАТО. Мовляв, це призведе до ядерного апокаліпсису і, як наслідок, знищення цивілізації. «Невже на Заході цього не розуміють?» — з удаваним обуренням і облудливим здивуванням запитував московський правитель, для якого погрози застосування ядерної зброї — звичне діло. Ще б заплакав. Крокодилячими сльозами.

Та навряд чи це допоможе. Адже на Заході все добре розуміють. Принаймні Макрон ще раз наголосив, що кожне його слово стосовно військ НАТО в Україні є «зваженим і продуманим». А позицію тих, хто підтримує ідею президента Франції, оприлюднив глава МЗС Польщі Радослав Сікорський: «Присутність сил НАТО в Україні не є немислимою. Я ціную ініціативу президента Франції Емманюеля Макрона, оскільки йдеться про те, щоб путін боявся нас, а не про те, щоб ми боялися путіна».

Зауважмо — йдеться про того самого Макрона, якого наші активісти свого часу ганили за нібито «прокремлівські наративи» та намагання «зберегти обличчя» путіну! Проте нема на світі нічого сталого, все тече, все змінюється. А змінились обставини — відповідно може змінитись і позиція. Згадаймо хоча б Джо Байдена, який ще влітку 2021 року попереджав путіна, що смерть Навального в ув’язненні стане трагедією і наслідки цього будуть руйнівними для росії. І ось Навального не стало, і що? Де обіцяні руйнівні наслідки? Отож.

До речі, нещодавно Макрон пообіцяв здійснити візит до України — приблизно в середині березня, тобто вже цього тижня. Подейкують, приїде не з пустими руками. Перефразовуючи стародавній вислів, скажемо — почекаємо, побачимо, переможемо.

Своєю чергою президент США Джо Байден, виступаючи в Конгресі зі щорічним посланням «Про стан держави», заявив, що «демократія зазнає нападу» в Сполучених Штатах і за кордоном, і закликав законодавців США схвалити військову допомогу Україні. «Голос Америки» зібрав основні тези доповіді американського лідера.

Свою промову Байден розпочав із порівняння війни «проти Гітлера з війною проти путіна». Він наполягав, що допомога Україні у відбитті агресії росії є такою ж важливою, як і протидія гітлерівським нацистам під час Другої світової. «Якщо хтось у цій залі думає, що путін зупиниться в Україні, запевняю вас, цього не станеться», — наголосив американський президент.

Утім, загрозі від агресора можна покласти край: «Україна може зупинити путіна, якщо ми підтримаємо Україну та надамо їй зброю, необхідну для захисту. Це все, чого просить Україна».

Байден закликав законодавців підтримати законопроєкт із допомоги нам та іншим партнерам: «Вільний світ під загрозою, це підбадьорить інших, які хочуть завдати нам шкоди. Моє послання президенту путіну просте: ми не відступимо. Ми не схилимося. Я не схилюся».

При цьому Байден запевнив, що не надсилатиме американських солдатів на війну в Україну. Як зазначається, промова Байдена супроводжувалася гучними оплесками.

Однак виступ чинного президента США сподобався аж ніяк не всім як за межами Америки, так і в ній самій. І першим критиком Байдена став його ймовірний конкурент і попередник на посту глави держави Дональд Трамп. «путін вторгся до України лише тому, що не поважає Байдена», — заявив він і додав, що за його адміністрації такого б не сталося.

Після цього остаточно стало зрозуміло, що на швидку фінансову і збройну допомогу Україні від заокеанського партнера годі сподіватися. На тлі такої ситуації ініціатива Емманюеля Макрона набуває ще більшої ваги для забезпечення оборонної здатності України протистояти країні-агресору й унеможливлення перемоги останньої.