• З приводу

Довгобуд, який не мав ним бути

Петро ВИШЕНСЬКИЙ.

Другу чергу Національного музею Голодомору-геноциду, розташованого в Києві, буде добудовано за гроші Канади. Але є одна умова з боку спонсорів.

ЗАЛУЧИТИ фінансову підтримку уряду Країни Кленового Листка дозволили взяті Верховною Радою за основу зміни до Закону «Про музеї та музейну справу». Цьому передувала відповідна домовленість прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо з Президентом України Володимиром Зеленським. Ідеться про 15 млн канадських доларів (близько 420 млн грн). Щоб законопроєкт набув чинності, депутати мають ухвалити його в другому читанні, а Глава держави — підписати.

Що ж за принципова умова спонсорства, висунута канадською стороною? Документ передбачає, що в музеї з’являться наглядова та експертна ради. До їхнього складу ввійдуть представники фахових і наукових груп, міжнародних організацій закордонних українців та нащадки жертв Голодомору. Наразі триває дискусія щодо принципів формування цих рад та їхньої прозорості, повідомили в Інституті історії України.

…28 листопада 2006 року в нас був ухвалений закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні». Тогочасний штучний голод на офіційному рівні визнано актом геноциду українського народу та передбачено спорудження Меморіалу пам’яті жертв голодоморів в Україні. Через два роки його почали зводити у парку на пагорбах неподалік Києво-Печерської лаври за проєктом польської архітектурної студії Nizio Design Internationaта української компанії Project Systems LTD. А ще через два роки, у 2010-му, для відвідувачів відкрили першу чергу меморіалу.

Цей комплекс в усьому світі став добре впізнаваним монументальним символом нескореності духу нашого народу, а також центром ушанування пам’яті мільйонів українців, знищених способом мученицького голоду комуністичним тоталітарним режимом. Із 2009 року кожної четвертої суботи листопада кияни та гості міста приходять на територію музею і запалюють свічки у пам’ять про жертв геноциду.

Тим часом проєкт другої черги меморіалу загальною вартістю 1,6 млрд гривень, який передбачає спорудження самого музею, здатного одночасно прийняти півтори тисячі відвідувачів, а також дослідницького центру і супутньої інфраструктури, включаючи пішохідний міст та автомобільну стоянку на Дніпровському узвозі, перетворився на довгобуд.

Із 2017-го по 2022 рік під тиском небайдужої громадськості роботи з величезним скрипом все ж вряди-годи фінансувалися з держбюджету. За словами директора Національного музею Голодомору-геноциду Лесі Гасиджак, 2021-го було виконано приблизно 60% робіт. Тож уже проглядається й архітектурний задум. Він такий. Основна частина музейної споруди схована у землі, а дах у вигляді розбитих тектонічних плит виступає над поверх­нею. «Ці розломи у землі символізують правду про Голодомор, яка вийшла назовні. Вночі зсередини комплексу буде йти світло, а вдень, навпаки, сонячне світло приникатиме в будівлю крізь розлом. Основними символічними матеріалами комплексу є сталь та чорнозем, які представляють різні сторони. Сталь, подекуди зі слідами корозії, уособлює радянську систему. А чорнозем, що представлений гранітом, символізує українську землю», — розповіла науковиця.

Загалом спорудження музею мали повністю завершити ще 2022-го, до 90-ї річниці трагедії. Але роботи зупинилися через повномасштабне вторгнення росії. У липні 2023-го Верховна Рада ухвалила законопроєкт, який передбачав виділення додаткових 573,9 млн гривень на завершення будівництва, проте Президент Володимир Зеленський його ветував. Своє рішення він пояснив тим, що наразі пріоритетним завданням є захист суверенітету та територіальної цілісності України.

Ніхто не стане сперечатися з таким аргументом. Як і з тим, що цей ось уже 14-річний довгобуд таким аж ніяк не має бути. Бо це наша історія, наша колективна народна пам’ять, яка особливо цементує, єднає націю і в часи віроломного нападу на нас росії. Тепер зажеврів промінчик надії, що Канада, де так рясно вродили «українські верба і калина», допоможе профінансувати будівництво другої черги Національного музею Голодомору-геноциду, підтримавши цим збереження національної пам’яті.

Голодомор в Україні 1932-1933 років офіційно визнали геноцидом українського народу 32 держави (з них станом на 24 лютого 2022 року — 17) і Європейський парламент. Найбільше — 2022 року (шість держав) та 2023-го (дев’ять держав). Це Естонія, Австралія, Канада, Угорщина, Ватикан, Литва, Грузія, Польща, Перу, Парагвай, Еквадор, Колумбія, Мексика, Латвія, Португалія, США, Чехія, Бразилія, Ірландія, Молдова, Румунія, Німеччина, Болгарія, Бельгія, Словенія, Велика Британія, Ісландія, Франція, Люксембург, Хорватія, Словаччина, Нідерланди.

Визнали «злочином проти людяності» ПАРЄ, Європейський Союз, Генеральна Асамблея ООН.