• Ну і ну!

Крутять, як циган сонцем

Микола ЮРЧИШИН.

БАГАТО років користувався стаціонарним дротовим телефоном (03737) 3-99-40 давній передплатник «Сільських вістей» із села Веренчанка Чернівецького району Буковини Юрій Йосипович Гладищук, регулярно сплачуючи відповідну суму за надані послуги. Та ось із 1 лютого телефон раптом відключили. А йому він конче необхідний: має чимало родичів та знайомих в Україні, в яких відсутній мобільний зв’язок. Проте найбільше болить чоловікові те, що не може нормально спілкуватися з дружиною, котра третій місяць лікується в обласній лікарні. Там у відділенні — також дротові телефони.

«Більше двадцяти разів я звертався на гарячу лінію Укртелекому, просив прислати майстра, аби налагодив зв’язок, — скаржиться в листі до редакції Ю. Гладищук. — І що ж? Мені сказали сплатити 280 гривень, і телефон запрацює. Одержав пенсію, негайно вніс вказану суму. А тим часом на мою адресу надійшло письмове повідомлення, що відділення Укртелекому в Заставній, яке мене обслуговувало, перевели у Кіцмань. Зателефонував за новою адресою. Там мені сказали, що дротові телефони більше працювати не будуть, але через пару днів, мовляв, до вас під’їде майстер Саша, привезе радіотелефон і встановить його. Однак минуло два тижні, а так ніхто і не приїхав. Згодом обізвався Саша і сказав, що з того всього нічого не вийде, бо відділення Укртелекому в Кіцмані продали невідомо кому...»

Проте Юрій Йосипович не здавався. Поскаржився телефоном у Київ до центрального офісу Укртелекому. Звідти відповіли, що його дротовий телефон запрацює до 22 лютого, а про радіотелефон вони «не в курсі», що у Веренчанці його хотіли ставити.

Що ж вийшло насправді? Дротовий телефон підключили аж 11 березня. Але як? До Ю. Гладищука можуть додзвонитися всі, а от він... нікуди, хоч ніякої заборгованості в нього нема. Не зрозуміло, за що він ще сплатив 280 гривень. «Крутять мною, як циган сонцем», — із гіркотою мовив пенсіонер, коли я зателефонував йому.

Шкода, що потурають крутіям і деякі відповідальні працівники центрального офісу Укртелекому в Києві, куди Ю. Гладищук повторно звертався по допомогу.