|
Версія для друку На головну «Чоловік тримає небо, а я наш хутір» Підготувала Лариса ПИЛИПЕНКО. |
Фото з відкритих джерел. |
У
щасливих людей і бажання красиві. Особливо гарно мріється замолоду, коли
дотягтися до зір так само просто, як збудувати дім на землі. Юля Малекс із
чоловіком Русланом завжди хотіли жити поближче до природи, мати власний будинок
недалеко від Львова, де жили, працювали і мали багато друзів. Понад п’ять років
тому подружжю вдалось знайти хатинку за 40 кілометрів від обласного центру. «ПЕРЕЇЗДИЛИ
в невідомість, — розповідає Юля. — Був початок квітня, саме розтанув сніг.
Найняли бус, але його колеса застрягли на розкислій ґрунтовій дорозі. У нас
повно коробок і два коти в переносці… Врятував майбутній сусід Степан, який на
підводі з кіньми перевіз усі наші речі. Почали
господарювати. Почувалися по-новому, але не сумнівались, що чинимо правильно.
Хоча мало хто з рідних та друзів вірив, особливо коли бачив «нову» стару хату,
що ми тут залишимося надовго. Попередні
власники залишили нам кілька курей, і вже з перших днів на хуторі ми мали
домашні яйця. А ще на додаток до хати отримали старого пса та котиків. Усіх
прихистили, не могли залишити їх напризволяще. Перші три
роки щодня їздила на роботу до міста — навчалася на юриста і працювала за цим
фахом. Потрібно було за будь-якої погоди, в дощ чи сніг, прокидатись о п’ятій
ранку та прошкувати майже чотири кілометри ґрунтовою дорогою до зупинки. Далі
робочий день у Львові, відтак знову долала той же шлях додому. Взимку світила
ліхтариком, аби водій мене помітив. Це був своєрідний гарт. До речі, я майже не
хворіла! Могла працювати отак і далі, але в якийсь момент зрозуміла, що більше
не хочу, — життя на хуторі захопило мене цілком. Ми переїхали навесні, було багато
й роботи біля дому, а щоденні поїздки до міста дуже виснажували. Тваринок для
господарства обирали інтуїтивно. У мене завжди лежала душа до овець, хоча
нічого про догляд за ними не знала. Я подумала, що добре було б навчитись
готувати смачний сир. Почали збирати інформацію про породи в Україні, скільки
яка дає молока, а згодом купили двох перших овечок. У соцмережах
познайомилася з дівчиною Уляною, яка має козячу ферму. Вона запросила мене в
гості, щоб навчити варити сир. Уляна переконувала, що кіз тримати вигідніше та
легше, але я не могла видоїти жодної. Крім однієї, найчемнішої. Саме її Уляна
вирішила мені подарувати. Втім, у цієї кози була донечка, і ми вирішили їх не
розлучати. Ці кози народили ще кілька, і так я почала розводити ще й їх.
Виготовляю сир та масло, частину залишаю для себе, решту продаю людям, які
постійно в мене їх замовляють. Земельна ділянка у нас чимала, отож ми з
чоловіком посадили фруктовий та горіховий сад. У щоденному
побуті все роблю сама. Важку роботу можу довірити комусь за оплату — наймаю
людей, щоб нарізали дрова чи покосили траву на сіно. Раніше це робив чоловік.
Але почалась повномасштабна війна, й він сказав, що не може сидіти вдома, коли
ворог вже поблизу Києва. Ми думали, що в сучасному світі не може бути великих
воєн, що все вирішать дипломатія та суворі санкції, тож військові дії
триватимуть два-три місяці. І я сказала чоловікові, що протримаюсь цей час.
Тримаюсь уже третій рік… Раніше я не
топила піч, не носила води з криниці, не стригла овечок, не підрізала їм копита.
Коли у мене хворіє коза, іноді мушу її піднімати, при тому, що вона завважки 40
кіло, а я — 55. Звісно, зараз фізично важче. Я вже звикла, але цієї роботи
багато. Нещодавно
спілкувалась із подругою, в якої теж чоловік пішов служити. Вона казала, що якби
опинилась на моєму місці, то вже наступного дня продала б кіз та овець. А я
розумію, що маю робити це, бо ми вклали в хутір багато праці, грошей та наших
зусиль, тому не можу це залишити. Ще я веду
свою сторінку в Інтернеті. Пишу про життя в українському селі, часто руйную
старі усталені стереотипи про нього. У мене вже чимала аудиторія, часто збираю
кошти на підтримку ЗСУ. Ця сторінка важлива й для мого чоловіка. Для нього це
зв’язок із домом. Коли він бачить, що зі мною та тваринами все гаразд, то йому
на душі спокійно. Ми живемо на відносно безпечній території попри прильоти, але
впасти тут у депресію та нічого не робити я б не змогла. У мене є дах над
головою та тварини, тому маю про них дбати. Коли чоловік повернеться, то не
хочу, аби ми починали все з нуля. У нас багато планів. Наприклад, збудувати
сироварню. Чоловік має мені зробити загорожу для тварин, щоб вони могли пастися
самостійно. Мрію, щоб ми тут жили щасливо разом. А найбільше, щоб ми перемогли
і всі захисники повернулись до своїх домівок. Кожен зараз
має щось робити для перемоги — донатити, організовувати збори, волонтерити, але
не впадати в депресію. Я в житті багато чого боюсь, але роблю, долаючи страх.
Поки чоловік у складі ППО тримає небо, я мушу тримати наш хутір». Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
Підривають зсередини ЧитатиУКРАЇНУ нищать не лише ракети рашистів:
окупантам допомагають свої ж негідники, котрі наживу ставлять вище за все і
твердо переконані, що відповідальності вдасться уникнути. Рахункова палата
оприлюднила звіт за минулий рік. Отже, перевірено 399 об’єктів, загальна сума
виявлених порушень під час використання державних коштів сягнула майже 60,8
млрд грн. При цьому найбільшу частку займає сфера безпеки та обороноздатності
держави — 16,5 млрд грн! У розділі «Доходи державного бюджету» зафіксовано
порушень на 12,4 млрд грн, у соціальній царині та охороні здоров’я — на 8,4
млрд грн.
Загроза туберкульозу ЧитатиТОРІК було зареєстровано близько 20 тисяч
випадків туберкульозу, майже дев’ятсот із них — серед неповнолітніх. Станом на
сьогодні, за даними Центру громадського здоров’я, найвищі показники захворюваності
на Одещині, Кіровоградщині, Дніпропетровщині, Закарпатті та Волині. Варто
зазначити, що поширюється саме лікарсько стійкий (мультирезистентний)
туберкульоз. Медики пояснюють: ефективність лікування нині становить 89%, але
значна кількість пацієнтів мають задавнену форму. Доступ до меддопомоги
знизився внаслідок доковідних реформ, що призвели до ліквідації профільних
закладів, ще більше ускладнило ситуацію агресивне російське вторгнення.
Майбутнє — за наукою ЧитатиУ МІСТІ Махдія в Тунісі відбувся Міжнародний
фестиваль інженерії, науки та технологій «I-FEST», у якому взяли участь майже
300 осіб з близько 40 країн. Українська команда показала себе якнайкращим
чином, репрезентувавши роботи у восьми категоріях і здобувши 21 нагороду (дві
золоті, по п’ять срібних і бронзових медалей та дев’ять почесних відзнак),
інформують у Малій академії наук. Наша молодь традиційно показує блискучі
результати на цьому фестивалі, навіть під час повномасштабної війни. Так, торік
команда Малої академії наук виборола 20 нагород: три золотих, вісім срібних,
сім бронзових медалей та дві почесні відзнаки. Українські науковці заслуговують
щонайширшої підтримки держави.
Пшениці наразі найбільше ЧитатиУ ПАРЛАМЕНТСЬКОМУ аграрному комітеті
повідомили, що станом на 29 березня ярими культурами засіяно понад 470 тисяч
гектарів. Переважають пшениця, ячмінь, горох та овес. Найбільше засіяних площ
на Одещині, а найменше — на деокупованих територіях і в тих регіонах, які дуже
постраждали від російської агресії. Згідно з попередніми прогнозами, площі під
ярими зерновими і зернобобовими можуть скоротитися на 0,5 млн га порівняно з
минулим сезоном (згідно з тодішніми даними, 15 червня 2023 року вони становили
5,618 млн га, а 9 червня 2022-го — 6196,6 млн га).
Очищають і засівають ЧитатиХЕРСОНСЬКА обласна військова адміністрація
інформує, що на деокупованій частині регіону розмінували 40% сільгоспугідь —
206 тисяч гектарів. Попри всі труднощі та небезпеку сільгоспвиробники проводять
посівну. Найбільше земель зайнято під ячменем та горохом, а також під льоном.
Загальна посівна площа сільгоспкультур очікується в межах 153 тисяч гектарів.
Готуються до вступу ЧитатиЗА ПРОГНОЗАМИ Міносвіти, цього року
очікується близько 260 тисяч абітурієнтів. Майже стільки було торік, але тоді
приблизно 20 тисяч осіб перебувало за кордоном, нині, відзначають у
міністерстві, чимало з них повертаються додому. Від початку великої війни
абітурієнти складають не Зовнішнє незалежне оцінювання, а Національний
мультипредметний тест, реєстрація на який розпочалась 14 березня і триватиме до
11 квітня.
Відійшов у вічність учений і державник Читати26 БЕРЕЗНЯ у Львові на 99-му році життя
відійшов у засвіти перший віцепрем’єр-міністр України (1992-1993 рр.),
фізик-теоретик, політик і громадський діяч Ігор Юхновський. Саме він є автором
ідеї референдуму 1 грудня 1991 року, за результатами якого світ визнав
незалежність України. Ігор Юхновський був першим керівником Українського
інституту національної пам’яті (2006-2010 рр.). За радянських часів учений
зорганізував Львівську наукову школу статистичної фізики, відділ статистичної
теорії конденсованих станів Інституту теоретичної фізики АН УРСР, на основі
якого 1990 року створили Інститут фізики конденсованих систем НАН України.
Зростає число зниклих безвісти ЧитатиЗА ДАНИМИ Нацполіції, станом на сьогодні
нерозшуканими загалом вважаються 50 150 чоловік. До початку повномасштабної
війни за всі роки незалежності зниклими безвісти рахувалися 12 292 громадян.
Майже 30 тисяч українців, за інформацією Уповноваженого ВР із прав людини,
значаться як зниклі безвісти за особливих обставин або ті, кого незаконно
позбавили свободи через велике вторгнення росії. В Офісі генпрокурора своєю
чергою повідомили, що щонайменше 10 тисяч цивільних росіяни утримують на
окупованих територіях і в рф. За офіційними відомостями, 5600 українців постраждали
від тортур окупантів, задокументовано функціонування 164 катівень у визволених
населених пунктах. Наголошується, що всі вищезазначені цифри неповні.
Кадрові зміни ЧитатиБАГАТОРІЧНИЙ очільник Ради нацбезпеки та
оборони О. Данілов звільнений із посади і «переведений» послом у Молдову. На
його місце призначено О. Литвиненка, який до цього очолював Службу зовнішньої
розвідки. На місце останнього прийшов генерал-лейтенант О. Іващенко. Зміни і в
Офісі президента. Звільнено давнього партнера В. Зеленського із «Кварталу 95»
С. Шефіра, трьох позаштатних радників Глави держави — М. Радуцького, С.
Трофімова та О. Устенка, уповноважених президента: у справах волонтерів — Н.
Пушкарьову, щодо захисту прав військовослужбовців — О. Вербицьку. В Офісі
президента це називають «оптимізацією штату».
|