• Сторінки історії

Війни і вибори

Павло ЗБОРОВСЬКИЙ.

Голосування військових у часи Громадянської війни у США, 1864 рік.

Наприкінці березня нинішнього року в Україні мали відбутися восьмі за рахунком із моменту проголошення незалежності вибори Президента України. І хоча вітчизняне законодавство забороняє народне волевиявлення під час дії воєнного стану, думки суспільства розділилися.

_{Усе колись було}

БІЛЬШІСТЬ погоджується із законом, бо організувати повноцінний виборчий процес, коли мільйони українців перебувають або на фронті, або за кордоном, або в окупації, неможливо. Але є частка тих, хто вважає за необхідне провести вибори в умовах воєнного стану, мовляв, в іншому випадку Президент Зеленський втратить легітимність, а в країні пануватиме диктатура.

Не будемо зараз дискутувати щодо сучасної ситуації, а заглянімо в минуле. Як відомо, в історії людства усе колись було. А як щодо виборів під час війни?

Для Стародавніх Греції та Римської республіки, очільники яких неодноразово гинули на полі бою, вибори у суворий воєнний час були нормою. Щоправда, тодішнє волевиявлення вкрай важко назвати народним у тому сенсі, до якого ми звикли. Хоча б тому, що не голосували жінки, раби та деякі інші прошарки суспільства. Втім, маємо й свіжіший досвід.

_{Голос у конверті}

У БОРОТЬБІ за незалежність своєї держави американці неодноразово наголошували, що воюють не лише за суверенітет, а й за дотримання прав і свобод громадян. Зокрема, й за право обирати своїх керманичів як у мирний, так і у воєнний час.

У 1812 році між Сполученими Штатами і Великою Британією вибухнув збройний конфлікт через території на кордоні Канади. Це не було маленьке локальне зіткнення. Потужний британський флот майже повністю блокував приморські міста США, а в 1814 році британська армія навіть штурмувала Вашингтон і спалила Білий дім.

Проте це не завадило американцям уже через кілька місяців після початку війни провести вибори президента, на яких перемогу здобув кандидат від Демократично-республіканської партії, чинний президент Джеймс Медісон. Він зумів обійти свого головного опонента — кандидата від Федералістської партії Девітта Клінтона.

Цікаво, що штати Пенсильванія і Нью-Джерсі першими в історії подбали, щоб солдати на фронтах теж змогли проголосувати. Військові, які походили з тих територій, могли написати додому листа і вказати, за кого віддають свій голос. Погодьтесь, ненадійний метод. Але вже який був.

_{Громадянська війна не перепона}

ВТІМ, справжнього випробування виборча система США зазнала в період Громадянської війни 1861-1865 років, коли у двобої зійшлися 19 північних штатів проти 13 південних, які прагнули утворити Конфедеративні штати Америки. На цей буремний період припадає одразу три виборчі кампанії.

1862 року мешканці північних штатів голосували на місцевих виборах. При цьому військові мали можливість зробити це на фронті з допомогою спеціальних бюлетенів, які видавалися бійцям командирами підрозділів. Тоді найбільше голосів отримала опозиційна до чинного президента Авраама Лінкольна Демократична партія. Її успіх пояснювався відсутністю перемог на фронтах, а також небажанням багатьох білих чоловіків брати участь у війні «задля звільнення чорношкірих рабів».

Проте 1863-го вітер перемінився — армії Півночі почали здобувати перемоги. Завдяки цьому правляча Республіканська партія перемогла, отримавши приблизно дві третини місць у конгресі.

А 1864-го, коли в поразці південної Конфедерації вже ніхто не сумнівався, на президентських виборах розгромну перемогу здобув чинний президент Авраам Лінкольн.

_{Iмператор у полоні: хай живе республіка}

ФРАНКО-прусська війна 1870-1871 рр. лягла важким тягарем на французький народ. Значно чисельніша та технологічно розвиненіша армія Пруссії вщент розбила французьку, а 1 вересня 1870 року імператор Наполеон ІІІ потрапив у полон і був позбавлений влади.

Щоб якось упоратися з вакуумом влади, який утворився внаслідок цих подій, у Франції в лютому 1871 року, коли бойові дії ще тривали, провели парламентські вибори. На момент їх проведення 43 департаменти країни були окуповані ворогом. Усі громадські збори були заборонені, передвиборча кампанія відбувалась лише в Парижі.

Перемогу здобули прихильники відновлення республіканського устрою у Франції. Внаслідок цього Другу імперію було скасовано, а країна розвернулася у бік формування демократичного суспільства.

_{Тріумф Рузвельта і фіаско Черчилля}

ПІД ЧАС Другої світової війни бойові дії точилися практично в усіх куточках земної кулі. Зрозуміло, що в Радянському Союзі ні про які справді демократичні вибори під час війни (та і в будь-який інший час) мова і не йшла. Проте головні союзники СРСР — США та Велика Британія — і не думали відмовлятися від усталених правил.

7 листопада 1944 року, коли американські армії билися у Європі проти німців і на Тихому океані проти японців, в США на президентських виборах перемагає Франклін Рузвельт. Йому вдалося перемогти губернатора Нью-Йорка Томаса Дьюї.

Цікаво, що це був уже четвертий термін президента Рузвельта. Його популярність була настільки висока, що американці заплющили очі на це безпрецедентне порушення. Втім, тріумф тривав недовго — за кілька місяців Рузвельт помер від інсульту.

А от у головного союзника Рузвельта — прем’єр-міністра Великої Британії Уїнстона Черчилля все склалося навпаки. Німеччина вже капітулювала, проте Друга світова війна не завершилася. Японська імператорська армія чинила шалений спротив. 5 липня 1945 року очолювана Черчиллем Консервативна партія зазнала нищівної поразки на виборах до парламенту. Це стало великим шоком для світової спільноти, Консервативної партії та особисто для Черчилля.

Як могли співвітчизники, яких ця визначна людина роками вела до перемоги, виявитися такими невдячними? Все дуже просто — Лейбористська партія на чолі з Климентом Етлі запропонувала британцям чітку програму післявоєнної відбудови. І простим людям це сподобалося більше, ніж постійне нагадування консерваторами воєнної перемоги. Ці вибори послужили історичним уроком: яким би могутнім не був лідер воєнного часу, соціально-економічні проблеми суспільства здатні затьмарити його перемоги.