Рятівна роса

Михайло ХАЩІВСЬКИЙ-ГУЙ,

натураліст.

с. Городище

Самбірського району

Львівської області.

НІЧОГО нема кращого, ніж зустріти ранок на березі річки. Спостерігати, як блищить роса, що виноградними гронами звисає з рослин. Та й як не милуватися росою, коли тисячі краплин її на траві і листі починають вигравати ранком під сонячним промінням усіма кольорами веселки!

Спостерігаючи за отаким дивом природи, я й гадки не мав, що цьому явищу вже протягом тисячоліть приділяють велику увагу. Цікавилися нею ще... алхіміки. Але вони не могли пояснити, звідки береться роса, і збирали її для приготування різних розчинів, вірячи, що вони зможуть повернути нев’янучу молодість.

Та, як відомо, їхні бажання так і залишилися бажаннями. Еліксиру молодості відкрити не вдалося. Дотепер роса не дає спокою і вченим. Хоча доведено: холодне повітря не може утримувати багато водяної пари. Навколо теплих об’єктів вона конденсується, утворюючи крихітні краплинки води — росу.

Споконвіку по росі дізнаються, буде чи не буде дощ. Поява її влітку — ознака доброї погоди, а паморозі взимку — посилення морозу. З’являючись після спекотного дня, роса рятує від зневоднення. Вона зволожує верхній шар землі там, де випадає мало опадів.

Про росу складено чимало народних прислів’їв і загадок.