• Неоголошена війна

«Санкції» від СБУ та ГУР

Михайло ВЕДМІДЬ.

У НІЧ проти вівторка, 2 квітня, наші безпілотники поцілили у нафтопереробне підприємство та завод зі збірки ударних дронів Shahed в містах єлабуга та нижньокамськ, які знаходяться за понад 1200 кілометрів од українського кордону, в російському татарстані. До цього українські БпЛА так далеко не залітали. Це свідчить про чергове досягнення вітчизняних умільців у конструюванні та виготовленні бойових ударних дронів-камікадзе літакового типу. В деякі з них навіть інтегрують базові форми штучного інтелекту (ШІ), аби вони дотримувалися плану польоту, оминали перешкоди й уражали цілі з метровою точністю.

Аналітики американського інституту вивчення війни (ISW) стосовно цього зазначили, що через атаки українських безпілотників із січня до початку квітня було зупинено роботу від 10 до 15% підприємств нафтопереробної галузі рф.

Утім, це не дуже радує декого з партнерів та союзників України. Так, ще наприкінці березня, в день найбільш масованого російського удару по українській енергетичній інфраструктурі, коли окупанти також поцілили ракетами по Дніпрогесу, FinanciaTimes опублікувала статтю про те, що США неофіційно закликали нашу владу припинити атаки по російських НПЗ, бо це начебто може спричинити підвищення світових цін на нафту та помсту з боку москви. Що, мовляв, може зашкодити лідеру країни Джо Байдену на чергових президентських виборах восени.

Представник Головного управління розвідки (ГУР) Андрій Юсов в інтерв’ю «Голосу Америки» прокоментував вибухи на військових об’єктах держави-агресорки так: «Танки, які стріляють по наших містах, самі по собі не їздять — їх заправляють пальним. І це «пальне смерті» допомагає путіну знищувати нашу цивільну інфраструктуру, наші міста і села. Уже тисячі ракет випущено по українських об’єктах, зокрема по паливно-енергетичному комплексу, енергетичних об’єктах, українських НПЗ, останнім часом — об’єктах газової сфери. Було б дуже дивно, якби ця війна велася тільки на території України».

Своєю чергою голова СБУ Василь Малюк поінформував, що Служба безпеки разом з іншими структурами Сил оборони останнім часом здійснила 13 успішних атак по російських НПЗ. За його словами, завдяки цьому видобуток та переробка нафти у рф скоротилися на 12%, Україна продовжить завдавати ударів по ворожих НПЗ.

І вже у ніч проти суботи, 6 квітня, неподалік населеного пункту азов ростовської області підірвали трубопровід, яким перекачувалися нафтопродукти з місцевої нафтобази до танкерів у припортовій території «Азовського морського порту». В ГУР Міноборони України повідомили, що завантаження танкерів нафтопродуктами припинено на невизначений термін.

Таким чином, українські спецслужби наклали на нафтопереробну промисловість рф, яка фінансує війну з Україною, власні «санкції». І це ще питання, чиї санкції — країн Заходу чи українських спецслужб — вагоміші й болючіші для країни-агресорки. Ну а що там коїться із вартістю бензину на світовому ринку, то це має непокоїти нас в останню чергу. Особливо коли обіцяна нашими партнерами військова допомога гальмується зі страшною силою.

А від цієї допомоги багато що залежить. Зокрема, для України. «Якщо немає підтримки США, значить, у нас немає ні ППО, ні ракет Patriot, ні перешкод для радіоелектронної боротьби, ні 155-міліметрових артилерійських снарядів. Це означає, що ми будемо відступати, крок за кроком, маленькими кроками», — заявив минулого тижня Володимир Зеленський в інтерв’ю The Washington Post. Глава держави пояснив, що якщо для оборони лінії фронту потрібно 8 тисяч артилерійських снарядів на день, а є лише 2 тисячі, то доводиться «повернутися назад, зробивши лінію фронту коротшою». В іншому разі росіяни можуть прорватись у великі міста.

При цьому всі симпатики України на рівні послів, політиків, експертів, чиновників, спостерігачів тощо говорять про пряму залежність її долі від допомоги Заходу. І закликають надати таку допомогу якнайшвидше. Та це на словах. А от коли доходить до справи, вона нерідко виявляється кепською. Тобто без конкретики: обертається на журавля в небі, а не синицю в руках. Попри всі зусилля кількох невеликих країн — членів НАТО. Естонія заявила, що знайшла для ЗСУ мільйон таких дефіцитних нині артилерійських снарядів. Та коли ж вони, за таких темпів, долетять до позицій російських загарбників?

Так, снаряди, ракети, ППО, РЕБ — гарна зброя на полі бою. Проте багато хто вважає, що найкращим захистом і гарантією безпеки України став би її вступ до НАТО. Мовляв, тоді б росія напевно відступила й залишила Україну в спокої. Бо воювати з 32 європейськими країнами, об’єднаними у Північноатлантичний альянс, росфедерація попри риторику кремля явно не готова — ні в плані ресурсів, ні фінансово-економічно. Та от біда — і тут, як і з озброєнням для України — така ж сама ситуація. На словах — ласкаво просимо, двері до Альянсу для вас відчинені. А в реальності…

Днями віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина заявила, що запрошення України до НАТО не підтримують дві країни Альянсу — Сполучені Штати Америки та Німеччина. За її словами, оскільки ця інформація стала публічною, то тепер США та ФРН намагаються звернути увагу «на інших скептичних союзників, таких, як Угорщина та Словаччина… Але ключовою є позиція саме цих двох країн». На думку віцепрем’єрки, Вашингтон і Берлін побоюються цього кроку саме тому, що це було б «реальним рішенням».

Тим часом російські окупанти, крім об’єктів військово-промислової інфраструктури, почали бити й по сільськогосподарських підприємствах України. Так, вночі проти суботи, 6 квітня, у Херсонській області сталося влучання в агропідприємство. Керівник Об’єднаного координаційного прес-центру Сил оборони півдня Наталія Гуменюк поінформувала: «Розуміючи особливості пори року, ворог атакував сільськогосподарські потужності цього регіону, не даючи йому можливості відновлюватися після окупації повноцінно».

Якщо так триватиме й надалі, неодмінно виникнуть запитання: яку мету переслідують окупанти, починаючи бити по селянах-хліборобах? Зірвати нам посівну? Залишити Україну без сільгосппродукції і хліба? Влаштувати новий голодомор? Отакі невеселі роздуми.