• З приводу

Наче курям на сміх

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

У Криворізькому районі Дніпропетровщини вирішили змінити назви двох балок та двох урочищ. Про неминучу «історичну» подію дізнаємося з проєкту постанови Кабміну «Про перейменування деяких географічних об’єктів», який з’явився на сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури. Урядова ідея, зрозуміло, пов’язана з декомунізацією, а також із неминучою дерусифікацією.

СКАЖІМО, балці Падуновій повертають її давню народну назву Вовчий Яр, хоча, за свідченням місцевих краєзнавців і старожилів, балку свого часу звали ще й Гречаною. Сьогодні доконче не відомо, хто в радянські часи згадав раптом Падунова, який у 1860-роках, тобто в позаминулому столітті, поблизу села Тихий Став на правому березі річки Інгулець, перегородивши греблями довжелезну природну впадину, заклав перший нібито в усій російській імперії каскад далеко знаних ставків. Тепер у Києві прозріли і вирішили, що хай йому грець, тому кацапу Падунову.

Іншу балку, Червоний Жовтень, без будь-яких зайвих мудрувань зібралися перейменувати просто і ясно — Жовтенька. Адже річ у тому, що на Криворіжжі, добувають, даруйте за тавтологію, руду залізну руду. І якщо горобці в цих краях незвично червоні від рудної пилюки, то всі водойми аж до важливих в історії України Жовтих Вод жовтуватого кольору. Інша річ, що виникає запитання, кому в роки радянської влади прийшла в голову абсурдна ідея звичайнісіньку балку в степу наректи Червоним Жовтнем? Це ж бо не колгосп, не радгосп і не село тим паче, а мальовнича місцина між полями.

Є на Криворіжжі й розкішне, наче для художників створене, урочище з назвою Червоний Струмок. Проте з його перейменуванням, вважає тутешній люд, явно передали куті меду. Мовляв, марно злякалися слова «червоний». Адже воно жодного стосунку до червоного жовтня чи червоного стягу країни рад не має. З давніх-давен у цих краях протікає червонястий від залізної руди струмок. Тепер слово «червоний» прибрали, удостоївши урочище короткої назви Струмок. Досить, мовляв, з нього й цього.

Взагалі чимало казна-чого відбувається з перейменуванням у Кривбасі об’єктів природи і довкілля. Наприклад, урочище Червоний Лиман також має змінити назву. Але що поробиш, куди подінешся, якщо Криворіжжя від руди давно пожовтіло, почервоніло й залишатиметься таким вічно?! Адже довкіл Кривого Рогу вистачає і населених пунктів з відповідними назвами. Є селище Жовте і однойменне село, селище Червона Поляна і два села Червоне Поле, два Червоних Яри, Червоний Тік, Червоні Поди і Красний Под, Красна Балка і Красноіванівка, Червона Гірка і Червона Балка, закінчуючи селом Червоне.

Тож у багатьох тутешніх топонімах слово «червоний» аніяким боком не вимазане, образно кажучи, червоною більшовицькою ідеологією та радянською дійсністю. Така «декомунізація», як кажуть, хіба що курям на сміх.