Парапроктит: не зволікайте з лікуванням

Юрій НЕЧИПОРЕНКО,

лікар нетрадиційної медицини.

Дисбаланси в роботі травної системи можуть призводити до неприємних ускладнень у ділянці прямої кишки. Йдеться про утворення в ній тріщин, нориць (свищів). Це болісні й непрості у лікуванні захворювання, котрі потребують комплексного підходу.

ПАРАПРОКТИТ — захворювання, яке виявляється запаленням тканин навколо прямої кишки. Зазвичай цьому передують тріщини у прямій кишці, геморой. На жаль, не всі хворі звертають належну увагу на ці симптоми. Та коли виникає парапроктит, який супроводжується запаленням, температурою, болем, — на це вже не можна не зважати. Потрібні точний діагноз і кваліфіковане лікування.

Виникнення нориць — це видима частина хвороби. Прихованою часто є її першопричини: такі захворювання, як туберкульоз, хвороба Крона, діабет, грибкове ураження, хвороби статевих органів. Ці недуги можуть провокувати появу та прогресування парапроктиту, тож передусім необхідно боротися з ними. Якщо ж обстеження покажуть, що цих недуг немає, то найперше треба прибирати закрепи.

Під час застою в кишківнику, болісної дефекації відбувається перерозтягнення анального отвору, виникають тріщини. Якщо не полікувати їх вчасно, вони стають вхідними воротами для потрапляння інфекції, яка через лімфу поширюється в клітковину (прошарок між шкірою і м’язовою тканиною).

Ще одна з причин — ослаблений імунітет. Він знижується при переохолодженні, проносах і закрепах, поганому кровообігу в цій ділянці. В разі появи анальних тріщин, надривів, які провокують проблеми з дефекацією, якщо місцевий імунітет міцний, то організм справляється, лейкоцити локалізують інфекцію, відбувається відновлення тканин. Коли ж, зокрема, через переохолодження, погіршення кровообігу, порушення іннервації імунітет слабшає, виникає передумова для потрапляння інфекції з калових мас, приміром, кокової флори, що запускає запальний процес.

Чи можна з парапроктитом впоратися консервативними методами, чи все ж без хірургічного втручання не обійтися? Це захворювання небезпечне тим, що під час його перебігу формуються абсцеси, тобто гнійники. Вони можуть самостійно прорвати назовні, якщо гнійник розміщений поверхнево. Але він може вийти сформованими ходами і прорвати в просвіт прямої кишки та спричинити складне запальне захворювання — проктит. Нориця може прорватися у вагіну чи черевну порожнину — це неконтрольований процес.

За найліпшої ситуації, коли норицю прорвало назовні, а не всередину, людина зазвичай накладає пов’язку й заспокоюється, їй наче полегшало, температура спала, випорожнення нормалізувалися, але це тільки видимість. Інфекційний процес триває, гній далі набирається й знову може прорвати в тому чи іншому місці.

Отож захворювання складне, небезпечне непередбачуваністю в тому, де саме прорве гнійник. Організм багато ресурсів витрачає на його подолання, що супроводжується погіршенням дефекації, сечовиділення, болем унизу живота.

Нориця — це хірургічна патологія, її мають усувати хірурги оперативним шляхом. Бо це порожнина, сформована для виходу гною! Консервативно з цим навряд чи й можна впоратися. Треба очистити цю порожнину, забезпечити дренаж, тобто відтік, застосувати протизапальну, антибіотикотерапію, стимулювати загоєння. Втім, цього часто недостатньо. Іноді трапляється так, що хворий уживав антибіотики, чим загальмував гострий процес, який перейшов у хронічну форму, й гнійники формуються далі.

Після лікування хірургічним шляхом важливо пройти реабілітацію. Лікування не припиняється після того, як почистили й зашили рану. Адже після операції формується рубець, що ускладнює місцевий кровообіг, що знову ж таки погіршує імунітет.

Стан місцевого імунітету параректальної тканини (розміщеної біля прямої кишки) залежить від багатьох чинників. Зокрема, стану кістково-м’язової системи, яка має безпосередній уплив на кровопостачання та нервову регуляцію цієї ділянки. Тому з самого початку необхідно провести остеопатичну корекцію (за допомоги мануальних технік). Продіагностувати та відкоригувати стан м’язів, фасцій, зв’язок. Із м’язами тазового поясу пов’язані м’язи черевної порожнини. Якщо вони ослаблені, то ослаблюється й зв’язок із центральною нервовою системою. Тому треба зміцнити м’язи тазового поясу й тазового дна. Звісно ж, після операції, перш ніж робити певні вправи, потрібно пройти огляд у лікаря: анальне пальцеве дослідження, УЗД органів малого таза, бо нориця може бути не одна. Лише тоді лікар скаже, чи показані фізичні вправи.

Також необхідно відновити функції кишечнику й тазових органів: нормалізувати випорожнення, що мають бути легкими й щоденними. Нормалізувати сечовиділення, звернути увагу й на жіноче та чоловіче здоров’я. Словом, привести весь організм до оптимального функціонування.

Які ж натуральні засоби якнайліпше підійдуть під час реабілітації, зокрема для посилення місцевого імунітету? За цієї ситуації золотий стандарт — гірудотерапія. Прикладання п’явок сприяє дренажу цієї ділянки від токсинів, інших накопичень. Під час укусу п’явка запускає активні речовини, які стимулюють мікроциркуляторне русло, допомагають підтримати імунітет. А втім, увага: п’явки в жодному разі не можна застосовувати в період гострого інфекційного процесу. Також у післяопераційний період помічними є свічки з екстрактом п’явки. Але прикладання самих п’явок має значно ліпший ефект.

Потрібно зміцнити м’язи, надто тазові, щоб прибрати застійні явища. Тут стануть у пригоді тривала ходьба, нахили врізнобіч, витягувальні вправи з напруженням та розслабленням промежини, почергове напруження м’язів однієї та другої сідниць.

Нормалізувати випорожнення, усунути навіть тривалі закрепи, що провокують розширення прямої кишки, можна за рахунок корекції харчування. Необхідно значно збільшити споживання овочів: буряків, моркви, гарбузів, клітковини. Корисні будуть висівки, що справляють позитивний вплив на роботу кишечнику. Для цього столову ложку висівок залити окропом так, щоб вода покрила їх на 1-2 см, настояти 20 хвилин. Споживати під час їди, а ліпше — за 10 хвилин після того, запивши склянкою води.

Щоб усунути причину застою й травмування під час напруження при твердому калі, впорядкувати регулярне, комфортне випорожнення, необхідно приймати насіння подорожника: столову ложку (10 г) залити склянкою окропу, дати настоятися 30 хвилин, приймати по пів склянки двічі на день за 20 хвилин до прийому їжі.

Протипоказання до вживання висівок та насіння подорожника: загострення хвороб органів травлення, кишкова непрохідність.

Апіпродукти також ефективно забезпечують баланс поживних речовин в організмі, стимулюють імунітет. Якщо є нориці, добре приймати пилок — як джерело мінеральних речовин. Якщо немає алергії, його беруть по чайній ложці двічі-тричі на день, попередньо розмочивши в невеликій кількості води впродовж 1-2 хвилин. Пилок містить кристали, й без попереднього замочування вони складно розчиняються, тож проходять в організмі транзитом. Можна його споживати з невеликою кількістю меду протягом 20 днів. Це хороший термін, коли формуються адаптаційні реакції. Через два місяці курс можна повторити.

Для відновлення та підтримання імунітету обов’язково треба споживати маточне молочко. Приймати щодня окремо від їжі по 1 маточнику протягом 20 днів, розсмоктуючи під язиком.

Для регенерації слизової оболонки, сполучної тканини чудовим антибактеріальним, імуностимулювальним засобом є 20-відсотковий прополіс: по 10 крапель тричі на день, розвівши в 50 мл води. Курс — 14 днів.

Протипоказання: алергічні реакції, індивідуальне несприйняття.

Перед застосуванням рекомендацій обов’язково порадьтеся з вашим лікарем.