Архів
Вівторок,
7 травня 2024 року

№ 19 (20063)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Травень
  Версія для друку          На головну
  • Незламні

Місія — прислужитися Вітчизні

Тетяна ВАСИЛЕНКО.

Волинська область.

Фото з відкритих джерел.

Оксана Макарова з чоловіком та дворічним сином мешкала поблизу драмтеатру в Маріуполі. 24 лютого чоловік став на захист Вітчизни, вона ж із дитиною кілька тижнів залишалась у своїй квартирі. Проте коли в ній повилітали вікна від чергового ракетного обстрілу, дивом вирвалися з міста і подались, як кажуть, куди очі бачили.

ПРИХИСТКОМ жіночки з дитям стало село Милуші поблизу Луцька. А їхню квартиру, розповіли знайомі, відразу ж зайняли окупанти: все розтрощили, розбили, повикидали речі чоловіка, знищили сімейні фото… Словом, не залишили жодної згадки про дім, де вони були щасливими.

Бути внутрішньо переміщеною особою в Україні непросто, зітхає Оксана: треба оплачувати недешеве наймане житло, не кажучи вже про решту нагальних потреб. Втім, поза рідною країною себе не уявляє. Тому, зібравши волю в кулак, почала діяти. Спершу пошила спорядження для чоловіка, згодом — для його побратимів. Часто то були звичайні дощовики, які дуже виручають хлопців. Паралельно подала заявку до Українського ветеранського фонду щодо відкриття сімейної швейної майстерні — на конкурс із фінансування бізнесу для ветеранів російсько-української війни. Повідомлення про перемогу отримала за дві хвилини до початку 2023-го: 250 тисяч гривень — погодьтеся, непогана підтримка. Умова — створити два робочих місця й сумлінно сплачувати податки. Тоді й придбала першу професійну машинку.

…Нині в майстерні TETRAPOD, яка займає ціле крило будівлі в Луцьку, працює вже сім швачок. Роботи більш ніж вистачає, каже Оксана, адже намагаються не залишити поза увагою жодне прохання від захисників чи їхніх родин.

«Знаєте, хлопцям завжди треба «на вчора», — розповідає майстриня, — і ми встигаємо. Дощовики, плитоноски, бронежилети. Зараз, приміром, у попиті рюкзаки для дронів, аби все можна було скласти компактно, — не носити ж у коробці таке спорядження. Не скажу, що ця майстерня — мрія мого життя. Але поки в цьому є потреба, буду задовольняти її по максимуму. Цього року маємо сертифікувати нашу продукцію. А після перемоги України плануємо залишитися в Луцьку. Гадаю, тоді будемо шити, вочевидь, туристичне спорядження. Прогнозую, що туризм розквітне з неймовірною силою».

Слухаю цю молоду цілеспрямовану жінку й думаю: поїхати за кордон і пересидіти війну, скажімо, на виплатах у Німеччині було б значно легше. Однак вона обрала свою, якщо хочете, місію — в цей буремний час прислужитися рідній державі. Виховати тут сина, створити робочі місця, додану вартість і сплачувати життєдайні податки. Тобто — на тендітних жіночих плечах тримати наш економічний тил. За великим рахунком, на таких, як Оксана, і тримається Україна.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Хлібороби працюють
Читати
Експорт відновлюється, сировинний
Читати
Зросла кількість «п’яних» ДТП
Читати
Енергосистема потерпає
Читати
Борги примножуються
Читати
Посилюють атаки
Читати
Авторинок жвавішає
Читати
До уваги водіїв
Читати
Субсидії аграріям
Читати
Для відновлення країни
Читати
Допомога тваринникам
Читати
Сальдо від’ємне
Читати
Проблема з пільговиками
Читати





 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове