Вівторок, 7 травня 2024 року № 19 (20063)
http://silskivisti.kiev.ua/20063/print.php?n=54005

  • Неоголошена війна

Казки від роспропаганди

Михайло ВЕДМІДЬ.

МИНУЛОГО тижня президент Франції Емманюель Макрон в інтерв’ю The Economist заявив, що не змінив своєї думки стосовно можливості відправлення військ в Україну за певних умов. Він наголосив, що принаймні Франція чи певна коаліція на чолі з цією країною без будь-яких коливань надішле свої збройні сили на порятунок України. Умовою для цього може стати прорив російською армією оборони ЗСУ і офіційне звернення Києва про надання відповідної допомоги. За словами французького лідера, його головна мета — не допустити перемоги росії у війні з Україною: «У мене чітка стратегічна мета: росія не може перемогти в Україні. Якщо росія там переможе, в Європі вже не буде безпеки. Хто може думати, що росія на тому зупиниться? Якою буде безпека для сусідніх країн — Молдови, Румунії, Польщі, Литви, інших? І, поза тим, яка буде довіра до європейців, які витратили мільярди, сказали, що на кону виживання континенту, і потім не знайшли способів зупинити росію? Тож так, ми не повинні нічого виключати. Адже наша мета — щоб росія ніколи не могла перемогти в Україні».

В інтерв’ю глава Французької держави зазначив, що інші країни Заходу дуже довго сумнівались і визначали кордони того, що можна, а що ні, стосовно агресора. На другий рік війни, вважає Макрон, таких кордонів уже не повинно бути: «Як я і сказав, я нічого не виключаю, тому що ми маємо справу з тим, хто нічого не виключає. Ми, безсумнівно, виявили надмірну нерішучість, окреслюючи межі нашої реакції тому, в кого вже немає «червоних ліній» і хто є агресором… І насправді багато країн у наступні тижні сказали, що зрозуміли наш підхід, погодилися з нашою позицією і що вона правильна».

А вже у спілкуванні з представниками французьких регіональних медіа Макрон запевнив, що готовий обговорити французьку ядерну зброю як частину «надійної європейської оборони» від загроз із боку росії: «Я виступаю за відкриття цієї дискусії, яка повинна включати протиракетну оборону, засоби для далекобійного ведення вогню, ядерну зброю для тих, хто її має, або хто має американську ядерну зброю на своїй території». До речі, після виходу Великої Британії з Європейського Союзу Франція залишається єдиним його членом, який володіє власною ядерною зброєю.

Виступаючи перед студентами університету Сорбонна, Макрон попередив, що Європа наразилася на екзистенційну загрозу російської агресії. Він закликав континент ухвалити «надійну» оборонну стратегію, менш залежну від США. «Доктрина Франції полягає в тому, що ми можемо застосувати ядерну зброю, коли наші життєво важливі інтереси опиняться під загрозою. Я вже казав, що ці життєво важливі інтереси мають європейський вимір», — резюмував французький лідер.

Сказано чітко і зрозуміло. Тобто: якщо визнавати, що Україна боронить Європу, стримуючи російські війська, то тим самим вона захищає життєво важливі інтереси Франції й автоматично має опинитися під її ядерною парасолькою. От так Макрон…

А тут іще й міністр закордонних справ Великої Британії Девід Кемерон несподівано заявив, що Сили оборони України можуть завдавати ударів по території росії британською зброєю: «Україна має на це право. На тлі того, як росія завдає ударів по Україні, цілком зрозуміло, чому вона відчуває необхідність бути впевненою, що може захистити себе».

Втім, аж ніяк не всі в Європі, та й у США, поділяють думку Кемерона, а тим паче Макрона. Кілька лідерів європейських країн — членів НАТО сказали, що не відправлятимуть своїх військ до України, мовляв, це призведе до ескалації і війни з рф, якої вони не бажають. Така позиція Німеччини та Угорщини давно відома. До них долучилася й Італія. Її міністр оборони Гвідо Крозетт наголосив, що італійські війська не втручатимуться у «конфлікт» в Україні. Водночас він уважає, що заяви Макрона щодо введення західних військ «створюють напруженість». Ще «красномовнішим» був прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо: «Україна не є членом НАТО. Словаччина не має нічого спільного з війною в Україні, і я посилаю дуже чіткий сигнал всій Словаччині, що, незалежно від того, хто нас про щось просить, нога словацького солдата не переступить словацько-українського кордону». При цьому зазначив, що заяви про відправлення іноземних військ в Україну є «кроком до третьої світової війни».

Що ж до реакції самої країни-агресорки, то вона не здивувала. Речник президента росії дмитро пєсков назвав заяви Девіда Кемерона та Емманюеля Макрона «небезпечними» та «ескалацією напруженості», що потенційно становить «загрозу для європейської безпеки».

Саме так, а не навпаки: загрозу безпеці, за словами представника кремля, становить не той, хто розпалив війну і готується поширити її на інші країни, а той, хто намагається убезпечити себе від нападу агресора. З ніг на голову. І було б це смішно, якби не було так сумно…

Тим часом війна триває і на інформаційному фронті. Серед «цікавинок» минулого тижня — кілька фейків від роспропаганди. Про них розповіли та, відповідно, спростували їх у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Генсек НАТО Єнс Столтенберг приїжджав в Україну начебто через те, що протягом найближчих кількох тижнів станеться обвал фронту. Президент Володимир Зеленський втече з України, коли у травні відправиться з офіційним візитом до Лондона. У ніч проти 1 травня росіяни прицільно вдарили ракетами по штабу Збройних сил України в Одесі. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський подав у відставку. Проте в Офісі президента начебто відмовилися реєструвати документ, тому головком був вимушений надіслати відповідний рапорт Зеленському за допомоги спецпошти Генштабу. Водночас Сирський нібито загинув на фронті. Цікаво, що вже не вперше. Раніше роспропагандисти вже двічі заявляли про його загибель. Спершу — торік 10 травня під час бомбового удару біля Бахмута (разом із Залужним), а вдруге — 18 квітня цього року внаслідок ракетної атаки у Чугуєві Харківської області (разом із Будановим).

Ось такі казки від роспропаганди. Ну а мета відома — посіяти паніку і зневіру (все пропало!) серед українців як на фронті, так і в тилу. Тож тримаймося!