• В окупації

Викорінюється все українське

Уляна ГЛІБЧУК.

Запорізька область.

РЕАЛІЇ на тимчасово окупованих територіях для місцевих жителів стають дедалі страшнішими та жорсткішими. Однак російські агресори вкупі із колабораціоністами широко патякають про те, що тутешній люд не просто щасливий від їхньої влади, а й схвалює політику загарбників і живе «під рашкою», як у Бога за пазухою. При цьому свавілля зайд не має меж, з особливою ненавистю та зухвалістю із життя викорінюється все українське. Будь-який вияв любові до України або невдоволення окупаційною владою в захопленому регіоні жорстоко карається.

Зокрема, як розповідають місцеві мешканці, в окупованому Мелітополі про свободу волевиявлення не може бути й мови. За будь-який натяк на проукраїнську позицію людей викрадають і тримають у катівнях, «на підвалі», піддаючи тортурам, приниженням і всіляким знущанням. Нормою є терор, перевірка телефонів на наявність українських застосунків, підписок на сайти або просто переглядів українських інтернет-видань. У школах старшокласників змушують перевіряти телефони учнів молодших класів. При цьому практика доносів набуває дедалі більшого розповсюдження. Великими неприємностями батькам може загрожувати навіть жарт, необережно мовлений першокласником. Що вже казати про свідому позицію старших дітей, у яких не вдалося вбити патріотизму до рідної землі. Так, нещодавно в Мелітополі викликали на кількагодинний допит батьків відважної дівчинки, яка написала на стіні навчального закладу гасло «Слава Україні!». Їх «гуманно» попередили: якщо в сім’ї так підтримують «фашизм», що дитина навіть не відчуває страху за свій вчинок, їм краще самостійно покинути місто. Інакше виженуть силою. «Вам пощастило, що зараз не 46-й. Тоді таких, як ваша сімейка, одразу забирали на розстріл, без суду і слідства. А ми даємо вибір. Тільки не тягніть, це для вашого ж блага», — заявили окупанти.

А тим часом у місті знову спалахнув гучний скандал через харчування дітей у закладах освіти. Батьки скаржаться, що вже тривалий час до дитсадків і шкіл не завозять продуктів. Постачальники звинувачують місцеву «владу», яка кілька місяців не платить за товари. Гауляйтер Балицький вирішив своєрідно втрутитись у ситуацію: наказав записати відео з директорками дитячих садків і шкіл, які навперебій запевняли, що діти ситі й навіть добавки не просять. «Мабуть, усі дитячі харчі згодовуються армії замість вкрадених», — стиха обурюються батьки.

Село Мирне повністю заселене російськими військовими. Вони зайняли квартири і будинки місцевих жителів, мешкають у дачних кооперативах, лісництві. Рашистські командири заборонили продавати своїм підлеглим спиртне. Проте солдати погрозами примушують селян постачати їм випивку за системою наркоманських закладок: називають точку (це можуть бути кущі, під’їзд, певне обійстя, город), куди принести і залишити горілку. Те, що через це місцеві можуть бути покарані рашистськими командирами, окупантів не хвилює.

У медово-черешневому місті жителі залишаються без прибутків, бо московити два роки поспіль крадуть урожай черешень. Із болем у серці дивляться селяни на цьогорічний рясний цвіт дерев, які вони плекали роками…

Днями журналісти інформаційного агентства «РІА-Південь» дослідили, що від початку повномасштабного вторгнення агресора з Мелітополя виїхало близько 100 тисяч чоловік, понад тисяча цивільних зазнали жахів російського полону. Жити під окупацією в місті люди залишаються з різних причин — старенькі зневірені: не мають куди їхати, хтось не наважився зоставити обійстя, господарство, недієздатних рідних або близьких. Проте є і такі, що стають колабораціоністами, «перевзуваються», починають співпрацювати з окупаційною владою, перереєстровують власні бізнеси згідно з російським законодавством тощо. Водночас на ці території активно завозять мігрантів, практично всі вони прибувають із глибоко депресивних регіонів рф. За словами місцевих, якщо послухати їхні враження від українських міст і сіл, то можна подумати, що ці люди з’явились із середньовіччя...

Жителі окупованих територій, які змушені були податись у світи подалі від нелюдів, найбільше мріють повернутися до рідних домівок, очистити їх від варварів, щоб і духом їхнім не пахло. «Повернемось із піднятою головою, скам’янілим серцем та сльозами на очах. А колабораціоністам треба від гріха подалі тікати, як тільки наші хлопці почнуть наближатися. Хай тікають поперед загарбників до північних ведмедів у тундру, бо життя їм у нашому селі не буде», — пристрасно висловила журналістам одна з респонденток своє заповітне бажання.

На жаль, днями внаслідок російського ракетного удару по Запоріжжю була потрощена редакція релокованого мелітопольського відділення «РІА-Південь», яке до війни було найбільшим за обсягом аудиторії сайтом у регіоні. У будівлі вибиті вікна, пошкоджена стеля, розбите обладнання та меблі у приміщеннях, де проходили заняття з дітьми. На щастя, ніхто з журналістів не постраждав.