• Далеке-близьке

Угадано, як в око вліплено

Підготувала

Марія КРАМАР.

Слова «хохол» і «кацап» сприймаються нами як зневажливі назвиська українця і росіянина відповідно. Так їх тлумачить і «Словник української мови». Натомість чимало мовознавців висувають інші версії етимології найменувань.

НА ДУМКУ науковців, «кацап» — це не стільки зневага, скільки об’єктивна характеристика росіянина іще з часів Івана Грозного, відколи представник цієї національності ні на йоту не змінився.

Слово має тюркське походження: утворилося від арабського «касаб» — qassab, що означає «різник», «м’ясник», «той, що забиває худобу». Щодо росіян його почали застосовувати ще від часу загарбання московським царем Іваном IV Грозним столиці поволзьких татар Казані 1552 року. Його військо тривалий час не могло здолати опору взятого в облогу міста. Підступний цар вдався до обману: у присутності представників татарської верхівки, вельмож і мусульманського духовенства присягнув на іконах та Євангелії, що подарує життя всім захисникам Казані й відпустить їх, якщо вони складуть зброю і відчинять ворота фортеці. Проте коли татари виконали вимоги, то військо Грозного вирізало майже все місто.

Після цього за московським народом і першим його царем Іваном Грозним закріпилася назва «кацап». Слово «кассап» є і в кримськотатарській мові, де воно має два значення — «м’ясник» і «кривавий».

За народною версією, «кацап» походить від порівняльного звороту «как цап», що пов’язано з російською традицією носити довгі бороди. Утім, науковцям ця версія видається сумнівною, позаяк слово поєднує в собі російську та українську. В часи, коли постав цей термін, дві мови існували окремо, а їхні носії не плутали слів.

Злочини росіян, які вони почали чинити проти українців 2014-го, породили й інші позначення загарбників. А за повномасштабну війну народна лють іще більше урізноманітнила їх: рашисти, русня, орки...

Слово «хохол» — українське, і означає воно «чуб, чуприна, пелех». Подібні лексеми є в інших слов’янських мовах: чеське і словацьке chochol, польське chochoł. Ну і, звісно, російське хохолок, хохол та білоруське хахол. Те, що це слово позначає, має дуже давнє походження.

Наші пращури-воїни з часів Київської Русі, та й значно раніше, ще з арійської доби, на голеній голові залишали довге пасмо волосся. Такий звичай мали й козаки, які називали свої чуприни оселедцями. Це була своєрідна відзнака лицарства, відваги та людяності, тому носити чуба дозволялося геть не всім на Запорозькій Січі. Недосвідчені вояки, брехуни, боягузи, злодії не мали такої честі. Традиційна зачіска увіковічена в портретах київського князя Святослава, першого гетьмана Січі Запорозької Байди Вишневецького, українських національних героїв Івана Підкови, Івана Богуна, Івана Гонти, гоголівського героя Тараса Бульби. Смертельною образою вважалося, коли хтось відтинав козакові оселедця. Натомість московський люд називав чуприни, які носили українські лицарі, хохлами. Після знищення Січі московити силоміць голили оселедці всім козакам, а непокірних жорстоко страчували.