Їжак-«джмелеїд»

Михайло ХАЩІВСЬКИЙ-ГУЙ,

натураліст.

с. Городище

Самбірського району

Львівської області.

ЯКОСЬ я йшов травневим лісом, слухав гомін пташок. А коли ледь помітна стежка вивела на невелику галявину, зупинився. Біля невеличкого пенька була свіжа розрита земля. Підійшов ближче і побачив їжака. Він оглядався навсібіч оченятами-намистинками. Потім прекумедно зморщив ніс, чхнув, махнув лапою, струшуючи глину, і занурився головою під пеньок.

Їжаки — дуже симпатичні істоти, і вони охоче спілкуються з людиною. Так і цей їжак ні на що не звертав уваги. Він руйнував стільники і самих комах. Даремно земляні джмелі обліпили голки і продиралися до очей тваринки. Незабаром було зруйноване все джмелине плем’я. Біля пенька валялися мертві личинки, рештки стільників. Облизавшись, задоволений попрямував у кущі.

Живиться їжак іще слимаками, черв’яками, жабами, іноді ловить мишей, змій, поїдає пташині яйця. Зрідка їсть плоди.

У вересні-жовтні тваринки залягають у сплячку під корчем або під опалим листям аж до березня.