По вічному колу

Микола ЛУКІВ.

— Подивіться, мамо,

як сади цвітуть.

— Ніколи, дитино,

в полі справи ждуть.

Жаль бодай хвилинку

змарнувати всує,

День весняний, кажуть,

цілий рік годує.

— Подивіться, мамо,

вишні — мов корали.

— Почекай, не всі ще

буряки прорвали,

Не скосили трави,

скирти не поклали,

А зима спитає, як хазяйнували.

— Подивіться, мамо,

яблука доспіли.

— Ет, не вистачає ні часу,

ні сили.

Відлітають птиці

за моря і гори,

Урожай потрібно

завезти в комори.

— Подивіться, мамо,

вже й зима настала.

— Ой, не все я встигла,

що зробити мала.