• З літопису воєнних днів

Школа корупції і лицемірства

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Понад 30 років тому заможне селище Кулебівка приєднали до міста Новомосковськ. Тоді ж у ньому почали споруджувати середню школу. Старе приміщення, зведене ще 100 років тому, давно стало затісним і незатишним.

ВИПАДКОВО чи ні новобудова кулебівської школи дістала 13-й номер. Про невезуче число мешканці, може, й не згадували б, але цей навчальний заклад не запрацював і досі. Обіцянка місцевої влади ощасливити жителів та їхніх дітей просторим приміщенням на три поверхи, де мали діяти різноманітні гуртки та спортивні секції, виявилася насмішкою. Будівництво невиправдано затягнули, а понад 10 років тому без будь-яких пояснень і зовсім припинили. Ось і стримить німим докором міській владі триповерхова «коробка» з вибитими вікнами, та ще й править за «центральний» смітник Кулебівки.

Торік на «об’єкті» несподівано з’явилися люди у спецівках будівельників. До роботи взялися з азартом. Але не для того, щоб завершити будівлю, як сподівалися місцеві, а навпаки — демонтувати. Тоді й дізналася Кулебівка приголомшливу новину: напередодні відбулася сесія міськради, на якій голова Сергій Рєзнік запропонував розібрати недобудовану споруду. А з її панелей та інших будматеріалів закласти центр відпочинку з торговими павільйонами та різними службами послуг, розваг тощо. Знайшлася й фірма, яка погодилася втілити такий проєкт у життя.

Однак місцевий люд не сприйняв задуму міського голови. За словами колишнього головного архітектора Новомосковська, проєктанта нової кулебівської школи Юрія Костриці, пан Рєзнік учудив людям на зло. Він ніколи не переймався проблемами шкільної молоді, не опікувався прискоренням будівництва довгобуду, а тепер вирішив і зовсім позбутися «коробки».

Зустрівши «в штики» рішення мера і депутатів, кулебівці створили громадський рух під гаслом «Статус: маємо право» для захисту будівлі майбутньої школи і заблокували доступ до неї. Протиборство виявилося тривалим, про що «Сільські вісті» писали торік у публікації від 20 червня «Гуртом добиваються справедливості». Зокрема, газета розповіла про те, що міський голова Рєзнік найняв «придворного» технічного експерта Юрія Логуша, який на його замовлення визнав споруду школи аварійною, тобто не придатною для завершення будівництва. Проте активісти руху звернулися по допомогу до столичних фахівців, які прибули, розібралися й заявили, що висновок неправомірний, та ще й позбавили Ю. Логуша ліцензії на проведення подібних експертиз. Тим часом юристи руху «Статус: маємо право» розвідали, що за розібрані залізобетонні панелі, блоки тощо близька до міськради компанія обіцяла віддячити можновладцям кругленькою сумою: 60 мільйонів гривень! У цій «війні місцевого значення» кулебівці відбили атаку Рєзніка, сподіваючись, що доб’ються добудови школи після його зміни як очільника міської влади. І, здається, дочекалися зрушень щодо цього.

Днями надійшла новина: правоохоронці столичного ДБР затримали Сергія Рєзніка разом із секретарем міської ради Володимиром Арутюновим під час одержання хабара. Виявилося, що міський голова готував мешканцям Кулебівки за блокування демонтажу недобудованої школи, м’яко кажучи, неприємність, а натомість погорів сам. А було ось як. С. Рєзнік раптово виявив рішуче бажання завершити будівництво. Мовляв, скільки можна миритися з тим, що місто ганьбить триповерховий довгобуд? Торік, мовляв, ми погарячкували з демонтажем, тож нині це виправимо. Тільки з недобудови зробимо не школу, а щось на зразок гуртожитку для біженців-переселенців.

Пропозиція мера була винахідливо хитрою. Справді, як можна виявляти протест тому, аби прихистити сотні людей, вигнаних війною зі своїх домівок? За словами Сергія Олександровича, проживання біженців у гуртожитку оплачуватиме міжнародна гуманітарна організація. А коли війна скінчиться, добудований гуртожиток можна буде повернути Кулебівці під омріяну й вистраждану школу. Тепер же, мовляв, варто потерпіти, адже живемо в умовах агресії росії і воєнного стану.

Отак змалював новомосковський міський голова свою ідею, проти якої навіть заперечувати було незручно. Ось тільки сказав він не всю правду. Пропозиція з гуртожитком для переселенців виявилася не зовсім його. Продати кулебівський рекордсмен-довгобуд запропонував меру один із місцевих підприємців, який розгледів у цьому свою вигоду: достатньо докласти мінімальних зусиль, і житло готове. А Рєзнік «додумав» свою пропозицію про переселенців.

Навряд чи депутати підтримали б продаж довгобуду, тож Сергій Олександрович уніс суттєву поправку: школу, яка так і не стала школою, ліпше передати в довгострокову оренду. Користуватись і володіти нею можна буде без оголошення спеціального тендера. Тобто шито-крито. Звісно, все це коштуватиме грошей: не менш ніж 30 000 доларів. Зрозуміло, не в міську скарбницю, а як хабар йому і його вірному помічникові. Під час отримання цієї «винагороди за старання» Рєзніка і секретаря міськради й схопили за руки...

ОБОМ затриманим правоохоронці повідомили про підозру у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди в особливо великих розмірах. Згідно з ч. 4 ст. 368 КК України, це до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Однак певності в тому, що хабарники справді сядуть за ґрати, нема. Рєзнік пройшов на посадах в органах місцевого самоврядування неабияку школу безчинств і зловживань. Його наука почалася 2017 року, коли він очолив Департамент стратегічного розвитку та інвестицій у Дніпровській міськраді. Тоді обласна прокуратура гучно повідомляла, що цей посадовець відповідатиме за неіснуючі ремонти фасадів житлових будинків, які коштували державі понад 21 мільйон гривень. Із наступним уточненням-поясненням: зловживаючи службовим становищем, директор департаменту міської ради видав для оплати Державній казначейській службі свідомо неправдиві офіційні документи про нібито виконані зазначені роботи, добре знаючи, що насправді вони не велися.

Одначе Сергій Рєзнік завдяки «гуманному» Жовтневому районному суду обласного центру опинивсь... у Новомосковську на посаді міського голови (!). Уникнув покарання, хоча був причетний до розкрадання бюджетних коштів у значно більших розмірах, ніж затребуваний ним хабар за оборудку з недобудованою кулебівською школою № 13.

Невже бути при владі означає пройти теорію і практику «школи» злодіянь, корупції, лицемірства і благополучно вийти сухим із води?

Страшна правда, але замовчувати її несила.